Коджаелі (півострів)

Омивається Чорним морем на півночі, протокою Босфор на заході та Ізмітського затокою Мармурового моря на півдні[2]. Босфор та Ізмітська затока є тектонічними розломами земної кори, тому півострів украй сейсмонебезпечний.

Довжина півострова сягає 75 км, ширина до 50 км. Недалеко від південного берега розташований архіпелаг Принцеві острови. Рельєф складають плато і невисокі пагорби, які є північно-західним краєм системи Понтійських гір. Найбільша висота над рівнем моря — 537 м[2]. Віфінський півострів складається з кварцитів, вапняків, пісковиків. Основні річки: Ріва (Чаягзи), Агва і Джанак впадають у Чорне море ; Курбагалідере — в Мармурове море ; Гексу і Кучуксу — в Босфор[3]. У центрі — водосховище Омерлі на річці Ріва.

Панує типово середземноморський клімат, хоча взимку часті холодні північні вітри з Чорного моря. Флору північної причорноморської частини складають листяні ліси, маквіс, біля теплішого південного берега, дуже зміненого під впливом людини, панують різного роду сільськогосподарські ландшафти, виноградники, плантації шовковиці[2] .

Південь і південний схід півострова дуже щільно заселені і їх населення продовжує зростати. Основні міста — великі промислові центри Стамбул, Ізміт, Гебзе, Дариджа, Керфез.

Екологія півострова постійно погіршується. Проте, на південному узбережжі Коджаелі розташовані численні курорти та історичні заміські резиденції — яли (так звана «Анатолійська Рів'єра»)[2].

Друга назва півострова походить від держави Віфінії, яка колись тут існувала.

Віфінський півострів отримав важливе стратегічне значення в IV столітті, після перенесення столиці Римської імперії до міста Константинополь, оскільки розташовувався безпосередньо на схід від міста. В середньовіччі для захисту столиці візантійці звели багато фортець, головною з яких була Нікомедія, розташована біля основи півострова. У 1204—1240 роках півострів контролювали хрестоносці (Латинська імперія). У 1240—1337 роках — греко-візантійські держави. У 1337—1338 роках півострів захопили і заселили турки-османи, які дали йому турецьку назву Коджаелі. В XIX столітті став місцем будівництва султанських дач.

• Коджаэли (полуостров) // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)