Ізмітська затока
Ізмітська затока (тур. Izmit körfezi) — вузький і довгий тектонічний розлом, нині заповнений водами Мармурового моря. Є частиною берегової лінії півострова Мала Азія. Затока витягнута у широтному напрямку, її північний берег становить горбистий Віфінський півострів, південний — гористий півострів Боз[1]. Біля входу в затоку на південному березі розміщене місто Ялова, на північному — Гебзе, в глибині — м. Ізміт.
тур. Izmit körfezi названо на честь Ізміт | |
---|---|
| |
40.731649° пн. ш. 29.590302° сх. д. | |
Частина від | Мармурове море |
Море | Мармурове море |
Прибережні країни | Туреччина |
Регіон | Коджаелі |
Максимальна глибина | 183 м |
ідентифікатори і посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | ↑223473 ·R (Коджаелі) |
Ізмітська затока Ізмітська затока (Туреччина) | |
Ізмітська затока у Вікісховищі |
Історія і сучасний стан
У часи Середньовіччя затока мала важливе стратегічне значення, оскільки в глибині розташовувалася важлива візантійська фортеця Нікомедія, а вздовж північного берега затоки існувала низка важливих приморських фортець, що захищали підступи до Константинополю. За контроль над затокою довгу і наполегливу боротьбу вели Візантійська імперія, Венеція, Генуя, Латинська імперія і турки-османи. Після того, як перемогою останніх завершилася облога Нікомедії, місто (перейменоване на Ізміт) і затока увійшли до складу Османської Туреччини, нині в складі республіки Туреччина. Довжина затоки — близько 52 км, ширина біля входу 6,1 км. Далі є два звуження, одне в районі мису Діль (до 3,5 км), інше в районі м. Гельджюк (до 1,25 км). У центральній частині, перпендикулярно селищу Карамюрсель, розташована найширша частина — до 10,5 км. Максимальна глибина — до 183 м[2]. Північний берег затоки займає приміська курортна зона Стамбулу (так звана Анатолійська Рів'єра). Ізмітський порт розташований в глибині затоки. Зберігається високий рівень сейсмічної небезпеки. У 2010—2017 рр. через затоку планується звести Ізмітський підвісний міст.
Примітки
- Затока на карті
- Измитский залив // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)