Козупиця Валерій Олександрович

Народився у творчій сім'ї. Мати  — Марія Яківна (з дому Кас'ян)  — директор Палацу культури, співачка, тато  — Олександр Серафимович, робочий електрик, грав на балалайці, дід Федір  — співав у церковному хорі. Малий Валерій з першого класу співав у хорі.

З 1-го по 8-й клас навчався у школі села Писарівка. По закінченню вступив до Сумського училища культури і мистецтв.

Служба в армії в ансамблі пісні та танцю Київського військового округу.

Після армії вступив до сумського педагогічного університету на музичний факультет. Паралельно в інституті навчалися Олександр Вертіль та Микола Гриценко. З якими у майбутньому створили творчий союз.

Посеред гамірного загалу української естради голос сумського композитора і виконавця Валерія Козупиці приємно відмінний — у ньому вчувається те, що у народі називають «душею». Душа Валерія Козупиці  — це сумська старовинна альтанка, липи, що височать над його долею, сумські обереги людини, яка прийшла до рідних віх із гітарою під пахвою, із романтичною характерністю у всьому  — від незграбної ходи по сцені Національного палацу «Україна» під час фіналу української «Пісні року»  — фестивалю «Пісенний вернісаж» (а він  — неодноразовий його лауреат), до яскравого самобутнього самовираження у пісенному контексті: інтонація Козупиці завжди індивідуально-ексклюзивна, вона має свій неповторний шарм, теплоту і щирість, оригінальну мелодику і ідентичну простоту. Нам не потрібно звикати до його інтонацій у пісні  — вони давно у нас живуть, прописані з дитинства. До речі, невипадково однією із найкращих його пісень є «А нам іще рости» – у наш час духовних поневірянь оптимізм композитора (і поета, звичайно ж), вражає – чистота помислів, мрій, надій, першовідкриттів  — усе є у цьому творі, що мав би стати взірцевим для неофітів нової доби. На мій погляд, ця пісня мала б звучати в ефірі як позивні Нової Епохи щоранку, а опісля  — протягом усього ефірного часу. Це  — лише маленький, проте суттєвий приклад,  — творчість В. Козупиці спонукає до постійної динаміки почуттів, злетів, натхнення  — хай це «Рідне село» або «Улюблений джаз», «Музиканти на весіллі» чи проста «Сумчанка». Вітаємо поета пісні, незламного мрійника і вічно молодого закоханого  — пісні Валерія Козупиці часто є еталонними, проте головне в них – вразлива мелодійність, простота форми і вислову, вишуканість стилю і смаку, запашний український феномен добра і любові. Щасти Вам, маестро, на перелогах і перехрестях століть; залишатись самим собою, залюбленим у рідну Сумщину, у неповторність і ніжність суворого краю. Нових Вам пісень і зачарувань! Віктор Герасимов, заслужений діяч мистецтв України, президент творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України».

• Лауреат пісенного вернісажу України. Неодноразовий переможець фестивалів: «Пісня року», «Пісенний вернісаж», «Кролевецькі рушники», «Боромля».

• Автор Гімну Сум, затверджений Сумською радою.