Гриценко Микола Семенович

Після закінчення Козелянської середньої школи вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка, де отримав фах телевізійного журналіста.

Служив у лавах Радянської Армії. У 1986 році у складі військових підрозділів брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Після демобілізації почав працювати у Сумському облтелерадіокомітеті. При створенні головної редакції телебачення в 1987 році, став першим головним редактором телебачення Сумського облтелерадіокомітету. На сумському телебаченні був автором і ведучим багатьох циклів популярних телепрограм з 1987 по 1995 рік. В 1995 році був призначений представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Сумській області. Брав безпосередню участь в розробці та реалізації концепції розвитку телерадіомовного простору Сумської області.

З 2000 року працює в центральному апараті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, є керівником прес-служби Національної ради, головним редактором журналу «Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення».

З 2012 року — президент благодійної організації "Фонд сприяння ініціативам газети «День»;

Микола Гриценко є автором низки книг прози, поезії і публіцистики:

• «Довго кувати зозулі» (1993),
• «Білий налив» (1994),
• «Самар» (1998),
• «Книжка» (2000),
• «Голоси на вітрі» (2004),
• «Живи добром» (2009),
• «Повернення дощу» (2010),
• «САМАР-І-Я» (2012)
• «На зелених іконах дерев» (2014),
• збірка любовної поезії «Лови/Love» (2018).
• Колосінь : поезії. — Київ : Самміт-книга, 2020. — 144 с. — ISBN 978-966-986-203-7.[1]

Він є автором тексту гімну міста Сум (композитор і виконавець Валерій Козупиця), низки популярних пісень, що стали лауреатами пісенних Всеукраїнських фестивалів «Пісня року»: «Сумська мелодія», «Дві долі», «Юності пора» та інших.

В Сумах у 1998 році був ініціатором створення обласного громадського об'єднання Мистецький центр «Собор», з 1998 — голова правління цієї організації. Мистецький центр «Собор» став консолідуючою організацією митців краю, представників різних громадських осередків. На базі мистецького центру у 2009 створений арт-клуб «Сумка». Микола Гриценко автор ідеї та координатор проекту зі спорудження в Сумах пам'ятного знаку «Сумка», який вирізняється оригінальністю, щирістю і народністю.

Після переїзду в Київ став членом ради громадської організації «Сумське земляцтво в м. Києві», головним редактором альманаху Сумського земляцтва «Земляки».

З 2005 по 2015 роки очолював ГО «Недригайлівське земляцтво у місті Києві»

У різні роки був співкоординатором та головою журі Всеукраїнських літературних конкурсів «Коронація слова» та «Золотий лелека».

Член Національної спілки журналістів України та Національної сіпілки письменників України, відповідальний секретар Національної спілки письменників України (з 2019 року)[2]

Заслужений діяч мистецтв України (2017)[3].

Лауреат премій:

• Літературна премія імені Леоніда Глібова,
• Всеукраїнська літературна премія імені Олександра Олеся,
• Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця
• Міжнародна літературна премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».

Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1993).

• Хто є хто на Сумщині 2005

• Микола Гриценко — поет, прозаїк, публіцист // Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6.. — С. 115.