Кокурін Сергій Вікторович

Сергій Кокурін народився в Сімферополі, де закінчив середню школу. 28 грудня 1997 року склав Військову присягу на вірність Українському народові. Під час військової служби пройшов шлях від рядового до начальника служби тилу. До літа 2013 року служив у Сімферопольському об'єднаному військовому комісаріаті. З літа 2013 року — начальник служби тилу 13-го фотограмметричного центру Центрального управління воєнно-топографічного та навігації Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України. Неодноразово нагороджувався відзнаками Міністра оборони України та начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України.

Загинув 18 березня 2014 року, виконуючи службовий обов'язок та захищаючи свою військову частину від озброєного нападу російських окупантів. Під час штурму 13-го фотограмметричного центру Сергій Кокурін перебував на спостережній вежі на території автопарку військової частини, домінантній точці, з якої проглядається вся територія частини. Вбитий пострілом у серце з вогнепальної зброї. Згідно офіційного висновку про причини смерті, Сергій Кокурін був вбитий двома кулями автомату калібру 5,45 мм, випущеними знизу вгору.

Поранений під час штурму капітан ЗСУ Валентин Федун згадує, що відбувалося:

Мій пост перебував на третьому поверсі адміністративної будівлі. Після обіду помітив, як у районі КПП почали збиратися люди. Почулися постріли, крики. По рації інші спостерігачі доповіли, що нас атакують. Із КПП надійшла інформація, що ситуація починає виходити з-під контролю. Пікетувальники напирають, намагаються пролізти на територію частини, помічено багато людей зі зброєю. Я піднявся на дах. Звідти побачив, що навколо частини на вогневих позиціях облаштувалися кулеметники й автоматники. Але своєї присутності вони намагалися не виказувати. Невдовзі помітив, що з дальньої сторони на територію частини проникли російські спецпризначенці. Вони просувалися короткими перебіжками, ховаючись від стороннього ока. Про це я одразу доповів черговому та продовжив спостереження, час від часу уточнюючи інформацію. Раптом відчув сильний удар і впав. Вже в будівлі відчув, що поцілили в мене двічі. Перша куля пройшла крізь щоку і вийшла з шиї. Друга вцілила біля лівої ключиці й вийшла з-під лівої лопатки.

22 березня у Сімферопольському Будинку офіцерів відбулась церемонія прощання з військовослужбовцем Збройних сил України прапорщиком Сергієм Кокуріним. Похований на міському кладовищі Сімферополя.

У загиблого залишилися мати, 4-річний син та вагітна дружина Олена. Два місяці Сергій не дочекався до народження другої дитини — Сергія Сергійовича Кокуріна[1]. Сім'я виїхала з окупованого Криму до Одеси.

• За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (19.07.2014, посмертно)[2]

• У грудні 2015 року в Одесі колектив фотограмметричного центру Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України урочисто відкрив на території частини пам'ятник загиблим топографам та меморіальну дошку пам'яті першого загиблого під час анексії Росією Криму українського військовослужбовця — прапорщика Сергія Кокуріна[3].

• Штурм сімферопольського фотограмметричного центру
• Анексія Криму Росією (2014)

• Кокурін Сергій Вікторович // Український меморіал.
• Під час штурму у Сімферополі вбили українського військовослужбовця // «Лівий берег», 18 березня 2014.
• Під час штурму 13-го фотограмметричного центру Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України у Сімферополі загинув на посту прапорщик Сергій Вікторович Кокурін // Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 20 березня 2014.
• У Сімферополі відбулася церемонія прощання з прапорщиком Сергієм Кокуріним, який загинув під час захисту своєї військової частини // Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 22 березня 2014.
• Остання лінія вогню прапорщика Кокуріна // «Народна армія», 31 березня 2014.
• Сергій Кокурін — перший воїн ЗСУ убитий окупантами(рос.) // «Цензор.нет», 18 березня 2017.