Штурм сімферопольського фотограмметричного центру

В кінці лютого 2014 року Російська Федерація почала військову інтервенцію до Криму, встановлюючи контроль над ключовими точками півострова силами регулярних Збройних сил РФ без розпізнавальних знаків, а також нерегулярними парамілітарними загонами, сформованими з російських казаків та інших найманців. Однією з таких точок був 13-й фотограмметричний центр Військово-топографічної служби України Управління оперативного забезпечення ЗСУ у Сімферополі (в/ч А-3674).[3]

13 березня українським військовим з центру був висунутий ультиматум здатися і перейти на сторону кримської влади, в іншому випадку росіяни погрожували штурмом. Українські вояки ультиматум відкинули, продовжуючи нести службу під державним українським прапором.[4]

Станом на 18 березня, центр вже кілька днів був блокований російськими силами.[5]

Кримська міліція оточила район проведення операції навколо української військової частини, на місці працювали представники ФСБ у цивільному.[6][7] Російські снайпери зайняли позиції у вікнах будинків навколо центру.[8] На даху будинку поряд з фотограмметричним центром знаходилися невідомі автоматники у масках.[9] За словами полковника ФСБ Ігоря Гіркіна, він особисто керував штурмом.[вин 1]

В результаті штурму український військовослужбовець, що був на чатах — прапорщик Сергій Кокурін, був убитий, у нього влучило дві кулі калібру 5,45 мм.[10][11] Ще один військовослужбовець, капітан Валентин Федун, був важко поранений. Російські війська встановили контроль над центром.[12] Українські військовослужбовці вогонь не відкривали.[12]

Українська сторона втратила загиблим прапорщика Сергія Кокуріна, корінного сімферопольця — він дістав два поранення від куль калібру 5,45 мм, що використовуються АК-74.[22] Важко поранено було капітана Валентина Федуна, що отримав два поранення — у голову і у ключицю. Ще один військовослужбовець отримав важкі травми голови і ніг від ударів арматурою.[23][24]

За невідомих обставинах загинув від вогнепального поранення один бойовик з парамілітарного угрупування, що працювало разом з російськими силами — громадянин РФ, житель Волгограду Руслан Казаков, ветеран Першої і Другої чеченських воєн, член волгоградського козацтва,[25] кавалер кількох орденів і медалей, що «відправився в Україну своїм ходом».[26][3][27] За словами його брата, Дениса Казакова, що теж брав участь у штурмі, після початку стрільби Руслан кинувся допомагати пораненому 18-ти річному члену «кримської самооборони», і був убитий на місці.[11]

Виноски

Джерела