Колесо духів

Колесо духів (араб. رجم الهري‎, Руджм аль-Хірі; івр. גִּלְגַּל רְפָאִים‎, Гільгаль-Рефаїм) — древня мегалітична пам'ятка, що складається з концентричних кам'яних кіл з курганом у центрі.[2] Розташована на окупованій Ізраїлем частині Голанських висот, за 16 км на схід від узбережжя Тиверіадського озера в центрі великого плато, покритого сотнями дольменів.[2][3]

Колесо духів

32°54′31″ пн. ш. 35°48′04″ сх. д.
Країна  Ізраїль[1]
Розташування Північний округ
Тип геогліфи
місце розкопок і Мегаліти
Колесо духів
Колесо духів (Ізраїль)
 Медіафайли у Вікісховищі

Складається з понад 42 000 базальтових скель, розташованих у вигляді концентричних кіл, в центрі — курган заввишки 4,6 м.[3] Деякі кола є повними, інші — неповними. Зовнішня стіна має діаметр 160 м і висоту 2,4 м. Створення Колеса духів та інших прилеглих стародавніх поселень, датується археологами як 2 період ранньої Бронзової доби (3000—2700 рр. до н. е.).[2]

Оскільки розкопки дали дуже мало матеріальних рештків, ізраїльські археологи припускають, що пам'ятка не була оборонною позицією чи житловим кварталом, а вірогід, ритуальним місцем, можливо, пов'язаним з культом мертвих.[4] Однак немає єдиної думки щодо її функції, оскільки на Близькому Сході не було виявлено жодної аналогічної структури.[5]

Етимологія

Назва Руджм аль-Хірі, «купа каменів дикого кота»,[3] взята з сирійської карти.[6] Термін руджм арабською мовою (мн. руджум; іврит: рогем) може також стосуватися тумулуса — купи каміння, під якою розташоване людське поховання.

Рогем Хірі — варіант івритом.[3] У сучасному івриті за назву пам'ятки використовується Гільгаль-Рефаїм — «колесо духів» (або привидів).[7][8]

Структура й опис
Вхід в похоронну печеру

Розмір і місце розташування пам'ятки на широкому плато, по якому також розкидані сотні дольменів, означає, що для повноти картини необхідний погляд згори.[2] Для будівництва використані базальтові породи, поширених в районі Голанських висот завдяки минулій вулканічній активності. Використано 37 500—40 000 т[9] частково обробленого каменю, який укландено до висоти до 2 метрів.[10] За оціниками Фрейкмана, транспортування каменю і будівництво масивної споруди мало зайняти 25 000 робочих днів.[9] Пам'ятку часто називають «Стоунхенджем Леванту».[11]

Рештки складаються з великого кола (злегка овального) з базальтових гірських порід, всередині якого є чотири невеликі концентричні кола, кожне з яких стає все тоншим; деякі з них завершені, інші неповні.[12] Стіни кола з'єднані нерівномірно розкиданими невеликими кам'яними стінами, перпендикулярними до кіл.[12]

Центральний тумулус побудований з дрібних каменів і, як вважають, був побудований після завершення навколишніх стін.[10] Він має діаметр 20 м і висоту 4,6 м.[2] До нього підходять чотири головні кам'яні стіни. Перша стіна, у формі півкола, має 50 м в діаметрі і 1,5 м в ширину. Ця стіна з'єднана з наступною, майже повним колом діаметром 90 м. Третя стіна — це повне коло, 110 м в діаметрі і 2,6 м в ширину. Четверта і найдальша стіна є найбільшою: 150 м в діаметрі і 3,2 м в ширину.

Два входи розміщені на північному сході (завширки 29 м) і південному сході (завширки 26 метрів).[2][3] Північно-східний вхід має 6,1 м і вказує на центр кола, і загалом збігається з напрямом сходу сонця літнього сонцестояння.[3][10] Вісь гробниці, виявленої всередині пам'ятки, має такий же напрямок.[10] Гора Хермон розташована майже строго на північ, а гора Фавор — в приблизному напрямку на схід сонця зимового сонцестояння. Геометрія й астрономія візуально по'єднані у конструкції храму.[12]

Історія та призначення

Пам'ятка була занесена в каталог у ході археологічного обстеження, яке проводили в 1967—1968 роках Шмаря Гутман і Клер Епштейн.[2] Місце є вірогідним джерелом легенди про «спадщину велетнів» або рефаїми Ога.[13] Дослідники використовували сирійські карти, і на вершині тура було знайдено сирійський тригонометричний пункт.[6] Після цього первинного дослідження, серйозні археологічні розкопки розпочалися в 1980-х роках під керівництвом ізраїльських професорів Моше Кохаві і Йоні Мізрахі, як частина археологічного проекту «Земля Гешур».[14][15]

Гіпотези
  • Поклоніння. Згідно з цією гіпотезою, місце використовувалося для спеціальній церемонії у найдовші і найкоротші дні в році. Найдовшого дня в році перші промені сонця мають падати в отвір у північно-східному вході. Кут виконано не ідеально, вірогідно через те, що будівельники не мали достатньо точних архітектурних інструментів. Жителі могли використовувати місце для поклоніння Таммузу й Іштар, богам родючості,[10] щоб подякувати їм за хороший урожай упродовж року. Після зведення могили в центрі, шлях променям був заблокований.
  • Місце поховання. З'ясувалося, що місце поклоніння згодом стало місцем поховання[12] лідерів або інших значущих людей. На підтримку цієї гіпотези виступає знайдена гробниця. Однак не було знайдено жодних людських останків — лише предмети, що вказують на функції місця, як поховання. Крім того, навіть якщо це і є гробниця, то це не первісна функція споруди, бо поховання на 1000 років новіше, ніж решта споруди.
  • Дахма. Археолог Рамі Арав припускає, що пам'ятка використовувалася подібно до дахм зороастрійців, куди клали тіла помелих, щоб птахи поживилися плоттю.[8]
  • Календар. Дехто вважає, що пам'ятка використовувалася як давній календар. Під час двох рівнодень промені сонця проходили між двох скель, заввишки 2 м, завширки 5 м, зі східного краю споруди. На думку Ентоні Авени і Йоні Мізрахі, сонце світить в центр на світанку літнього сонцестояння. Інші зарубки в стінах вказують на весняне й осіннґ рівнодення.[16]
  • Астрономічні спостереження. Можливо, місце використовувалося для астрономічних спостережень з сузір'ями і, напевно, релігійних розрахунків. Дослідники виявили, що розміри і пропорції схожі до структур інших періодів, і частково засновані на розташуванні зір.[17]

Сучасність

У 2007 році розкопки проводилиЙосеф Гарфинкель і Міхаель Фрейкман Єврейського університету в Єрусалимі. Фрейкман повернувся влітку 2010 року для подальшого дослідження датування і призначення споруди.[18] Фрейкман вважає, що гробниця в центрі побудована в той же час, що й кільця. Гробницю пограбували розбійники, забравши залишки одягу і зброї, але на основі енеолітичної застібки, знайденої в проході, Фрейкман припускає, що могила є основним призначенням споруди з кілець.[19]

Прихильники течій нью-ейдж течій, які виступають за повернення до природи, збираються поблизу пам'ятки на літнє сонцестояння і на рівнодення, щоб спостерігати, як перші промені проходять повз скелі.[джерело?]

«Голанський шлях», розмічена 130-кілометрова пішохідна стежка, яка тягнеться уздовж всієї довжини Голанських висот, проходить повз Гільгаль-Рефаїм.[20]

Руджм аль-Хірі з вистоти людського зросту

Див. також
  • Анак
  • Екскарнація
  • Атліт-Ям
  • Левантійська археологія

Примітки
  1. GeoNames — 2005.
  2. Avraham Negev; Shimon Gibson (July 2005). Archaeological encyclopedia of the Holy Land. Continuum International Publishing Group. с. 207, 443, 518. ISBN 978-0-8264-8571-7. Процитовано 30 березня 2011.
  3. Jerome Murphy-O'Connor (28 лютого 2008). The Holy Land:An Oxford Archaeological Guide from Earliest Times to 1700. Oxford University Press. с. 531. ISBN 978-0-19-164766-6. Процитовано 9 вересня 2013.
  4. Grisly theory for Holy Land mystery. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 16 лютого 2018.
  5. Rogem Hiri: A Megalithic Monument in the Golan, Mattanyah Zohar, Hebrew University of Jerusalem
  6. Yonathan Mizrachi; Mattanyah Zohar; Moshe Kochavi; Vincent Murphy; Simcha Lev-Yadun (1996). The 1988–1991 Excavations at Rogem Hiri, Golan Heights. Israel exploration journal (Israel Exploration Society) 46 (3/4): 167–195.
  7. Rogem Hiri - Ancient Mysterious Construction. Israeli Ministry of Foreign Affairs. Процитовано 24 серпня 2009.
  8. In the wildcat's pile of stones. Ha'aretz. Процитовано 24 серпня 2009.
  9. Freikman, M. (2012). A Near Eastern Megalithic Monument in Context. Journal for Ancient Studes (3): 143–147.
  10. Anthony F. Aveni (2001). Skywatchers. University of Texas Press. с. 323–324. ISBN 978-0-292-70502-9. Процитовано 30 березня 2011.
  11. What's in a (wine's) name, Washington Jewish Week. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 16 лютого 2018.
  12. Clive L. N. Ruggles (2005). Ancient astronomy: an encyclopedia of cosmologies and myth. ABC-CLIO. с. 366–368. ISBN 978-1-85109-477-6. Процитовано 29 березня 2011.
  13. Astronomy in Israel: From Og's Circle to the Wise Observatory, Yuval Ne'eman, Tel Aviv University
  14. Kochavi, Moshe; Renner, Timothy; Spar, Ira; Yadlin, Esther (July–August 1992). Rediscovered! The Land of Geshur. Biblical Archaeology Review 18 (4). Процитовано 6 квітня 2013.[недоступне посилання з червня 2019]
  15. Rosenberg, Stephen Gabriel (12 березня 2009). The wheel of giants. The Jerusalem Post. Процитовано 6 квітня 2013.
  16. Ancient Archaeoastronomy in the Golan Heights
  17. Ancient Astronomy at Rujm el-Hiri: Star Watching in Ancient Israel
  18. Rujm el Hiri, Israel — Find a dig. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 16 лютого 2018.
  19. Brit-Am Megalithic Bulletin Update
  20. Hiking tour: The Golan Trail. Архів оригіналу за 5 липня 2011. Процитовано 16 лютого 2018.

Бібліографія
  • Aveni, Anthony F. (2001). Skywatchers (вид. 2nd, revised, illustrated). University of Texas Press. ISBN 978-0-292-70502-9.
  • Aveni, Anthony; Mizrachi, Yonathan (1998). The Geometry and Astronomy of Rujm el-Hiri, a Megalithic Site in the Southern Levant. eTopoi Journal of Field Archaeology (Maney Publishing) 25 (4): 475–496(22). doi:10.1179/009346998792005261.
  • Israel Exploration Society; Miśrad ha-ḥinukh ṿeha-tarbut. Dept. of Antiquities and Museums, Ḥevrah la-ḥaḳirat Erets-Yiśraʾel ṿe-ʻatiḳoteha (1996). Israel exploration journal 46 (3-4). Israel Exploration Society.
  • Murphy-O'Connor, Jerome (2008). The Holy Land: an Oxford archaeological guide from earliest times to 1700 (вид. 5th, illustrated). Oxford University Press US. ISBN 978-0-19-923666-4.
  • Negev, Avraham; Gibson, Shimon (2005). Archaeological encyclopedia of the Holy Land (вид. 4th, revised, illustrated). Continuum International Publishing Group. ISBN 978-0-8264-8571-7.
  • Ruggles, Clive L. N. (2005). Ancient astronomy: an encyclopedia of cosmologies and myth (вид. Illustrated). ABC-CLIO. ISBN 978-1-85109-477-6.

Подальше читання
  • Kochavi, M. (1989). The Land of Geshur Project: Regional Archaeology of Southern Golan (1987–1988). Israel Exploration Journal (39): 1–9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.