Коливанське намісництво
Колива́нське намі́сництво (рос. Колыванское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1783 — 1796 роках. Адміністративний центр — Коливань. Створене 6 березня 1783 року на основі Коливанської області Тобольської губернії. Складалося з 5 повітів. 31 грудня 1796 року поділена між Тобольською й Іркутською губернією
| Коливанське намісництво | ||||
_(1846).png.webp) Герб | ||||
.jpg.webp) | ||||
| Центр | Коливань | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1783 — 1796 | |||
| Попередники | Тобольська губернія | |||
| Наступники | Тобольська губернія, Іркутська губернія | |||
Історія
Створене 6 березня 1783 року за наказом російської імператриці Катерини ІІ. Розташоване на території Сибіру і Середньої Азії, в місці проживання ельтирів, бірюсинців і сагайців, що мешкали на лівому березі річки Абакан, верхів'ях Томі, річки Іюсів, а також річко Мраса і Кондома. Ці народи сплачували ясак Кузнецьку. Також до намісництва належали землі качинців і арінців, що проживали на лівобережжі річки Єнісей, від річки Білий Іюс до Камишта.
Адміністративний центр розташовувався у місті Коливань, на місці Бердського острогу (сучасне місто Бердськ)
Повіти
- Бійський
- Коливанський
- Красноярський (Красноярськ)
- Кузнецький (Кузнецьк)
- Семипалатінський (Семипалатінськ)
Карти
.jpg.webp)
Джерела
- Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2 т. — Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І.
- Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет // География. — № 15. — 2001.
- Атлас Российской Империи. — Москва: Типография Сытина, 1792.