Тобольська губернія

Тобо́льська губе́рнія — губернія у Російській імперії на Уралі й у Сибіру. Існувала з 1796 до 1919 року. Адміністративний центр — м. Тобольськ.

Тобольська губернія

Герб
Центр Тобольськ
Існування 1796 — 1920
Утворено 12 грудня 1796
Ліквідовано 2 березня 1920
Площа 1 219 229,7
Населення 1 433 043 осіб (1897[1])
Густота 1.2 осіб / верст²
Попередники Тобольське намісництво
Наступники Тюменська губернія

Історія

З 19 жовтня 1764 року до 19 січня 1782 року існувало Царство Сибірське у складі Російської імперії (столиця — місто Тобольськ). Царство складалось із Тобольського та Іркутського генерал-губернаторств.

Потім реформою імператриці Катерини ІІ Сибірське царство було скасовано, а Тобольська провінція упродовж 1780–1782 років перетворена на Тобольське намісництво у складі двох областей (Тобольської й Томської), що увійшло до складу Пермського і Тобольського генерал-губернаторства.

Створення губернії

Імператор Павло I переглянув багато реформ своєї матері, в тому числі відмовився від інституції генерал-губернаторств. У зв'язку з цим 12 грудня 1796 року як самостійна адміністративна одиниця Росії була утворена Тобольська губернія.

За сенатською доповіддю від 2 листопада 1797 року губернія складалась із таких повітів: Кузнецький, Семипалатинський, Красноярський, Ішимський, Ялуторовський, Курганський, Березовський, Тарський, Туринський, Тюменський, Тобольський, Сургутський, Томський, Наримський, Єнісейський, Туруханський.

Наступні перетворення

У свою чергу, новий імператор Олександр I переглянув багато реформ свого батька, у зв'язку з чим 1802 року Тобольська губернія поряд з Іркутською увійшла до складу Сибірського генерал-губернаторства. У 1822 році Сибірське генерал-губернаторство було розділено на Західно-Сибірське та Східно-Сибірське. Тобольська губернія увійшла до складу Західно-Сибірського генерал-губернаторства, що проіснувало до 1882 року.

26 лютого 1804 року частина території губернії виділена до Томської губернії. У складі Тобольської губернії залишились: Березовський, Ішимський, Курганський, Омський, Тарський, Тобольський, Туринський, Тюменський та Ялуторовський повіти.

26 січня 1822 року губернія розділена на такі округи (з 1898 року — повіти): Берёзовський, Ішимський, Курганський, Тарський, Тобольський, Туринський, Тюкалинський, Тюменський, Ялуторовський.

У 1838 році до складу губернії увійшло окружне місто Омськ, що 1868 року передано до знову створеної Акмолинської області.

Того ж року утворено Сургутський повіт, який було виділено зі складу Березовської округи.

Ліквідація губернії

Оскільки радянська влада установилась у Тюмені значно раніше, ніж у Тобольську, у квітні 1918 року більшовики вирішили зробити губернським центром Тюмень. Окрім того, на відміну від Тобольська через Тюмень вже проходила залізниця.

Однак, повстання Чехословацького корпусу тимчасово відновило статус-кво. Й лише після звільнення 1919 року Тюмені й Тобольська від військ Колчака губернські заклади остаточно переїжджають до Тюмені. Тобольська губернія офіційно перейменована на Тюменську спеціальною постановою РНК РРФСР від 2 березня 1920 року. Щоправда, новоспечена Тюменська губернія проіснувала лишень 3 роки.

Адміністративний поділ

На початку XX століття до складу губернії входило 10 повітів:

№ Повіт Повітове місто Площа,
верст²		 Населення[1]
(1897), чол.
1 Березовський Березов (1 070 чол.) 604 442,2 21 411
2 Ішимський Ішим (7 153 чол.) 37 604,6 269 031
3 Курганський Курган (10 301 чол.) 20 281,6 260 095
4 Сургутський Сургут (1 120 чол.) 220 452,4 7 747
5 Тарський Тара (7 223 чол.) 71 542,1 159 655
6 Тобольський Тобольськ (20 425 чол.) 108 296,0 127 860
7 Туринський Туринськ (3 167 чол.) 67 008,6 68 719
8 Тюкалинський Тюкалинськ (4 018 чол.) 55 049,3 208 718
9 Тюменський Тюмень (29 544 чол.) 15 608,0 121 357
10 Ялуторовський Ялуторовськ (3 330 чол.) 18 944,9 188 450

Символіка
Герб губернії з офіційним описом, затверджений Олександром II (1878)

Герб Тобольської губернії затверджено 5 липня 1878 року:

  • Офіційний герб губернії (видання МВС Російської імперії, 1880)
  • Неофіційний герб губернії (видання Сукачова, 1878)
  • Сучасний малюнок герба губернії (2000-ні)

Географія

За даними на кінець XIX століття, площа губернії становила близько 1385 тисяч км².

Губернія поділялась на 10 повітів: Березовський (688 тисяч км²), Ішимський, Курганський, Сургутський (251 тисяч км²), Тарський, Тобольський, Туринський, Тюкалинський, Тюменський (18 тисяч км²), Ялуторовський (22 тисячі км²).

Населення

За даними перепису 1897 року населення губернії становило 1 433 043 чоловік, з них у містах проживало 87 351 чол.

Національний склад у 1897 році[2]:

Округ росіяни татари українці ханти комі ненці мансі латиші казахи
Губернія в цілому 88,6% 4,0% 2,6% 1,3% … … … … …
Березовський 17,5% … … 51,8% 9,4% 20,7% … … …
Ішимський 93,8% … 3,3% … … … … … …
Курганський 98,8% … … … … … … … …
Сургутський 27,8% … … 71,7% … … … … …
Тарський 85,7% 9,0% 2,9% … … … … … …
Тобольський 77,0% 17,6% … 1,8% … … … … …
Туринський 93,2% … … … … … 5,1% … …
Тюкалинський 81,9% … 9,5% … … … … 1,4% 2,5%
Тюменський 87,3% 10,1% … … … … … … …
Ялуторовський 94,8% 2,9% … … 1,3% … … … …

У релігійному складі переважали православні — 89,0%. 5,1% були старообрядцями й «тими, хто ухиляється від православ'я», 4,5% — мусульманами[3]. Письменних було 11,3% (чоловіків — 17,7%, жінок — 5,0%)[4].

Губернатори
  • Олександр Толстой (1796–1797)
  • Дмитро Кошелєв (1797–1802)
  • Богдан Гермес (1802–1806)
  • Олексій Корнілов (1806–1807)
  • Михайло Шишков (1808–1810)
  • Франц Брін (1810–1821)
  • Олександр Осипов (1821–1823)
  • Олександр Тургенєв (1823–1825)
  • Дмитро Бантиш-Каменський (1825–1828)
  • Василь Нагібін (1828–1831)
  • Петро Сомов (1831)
  • Олександр Муравйов (1832–1834)
  • Василь Копилов (1835)
  • Іван Ковальов (1835–1836)
  • Христофор Повало-Швейковський (1836–1839)
  • Іван Тализін (1839–1840)
  • Михайло Ладиженський (1840–1844)
  • Кирило Енгельке (1845–1852)
  • Тихон Прокоф'єв (1852–1854)
  • Віктор Арцимович (1854–1858)
  • Андрій Виноградський (1859–1862)
  • Олександр Деспот-Зенович (1862–1867)
  • Порфирій Чебикін (1867–1868)
  • Андрій Соллогуб (1868–1874)
  • Юрій Пеліно (1874–1878)
  • Володимир Лисогорський (1878–1886)
  • Володимир Тройницький (1886–1892)
  • Микола Богданович (1892–1896)
  • Леонід Князєв (1896–1901)
  • Олександр Лаппо-Старженецький (1901–1905)
  • Микола Гондатті (1906–1908)
  • Дмитро Гагман (1908–1912)
  • Андрій Станкевич (1912–1915)
  • Микола Ордовський-Танаєвський (1915–1917)

Революційні керівники
  • Василь Пігнатті (1917–1918, 1918–1919), голова Комітету Громадського спокою, губернський комісар
  • Павло Хохряков (1918), голова губернської Ради

Примітки
  1. Перший загальний перепис населення Російської імперії 1897 р. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 квітня 2011.
  2. Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
  3. Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
  4. Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників

Посилання

Шаблон:Тобольська губернія

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.