Колодисте (Уманський район)

На кінець 18 століття село Колодисте було у володінні пана Колосовського. А на 1900 рік село належало пану Іванському. Іванський володів 650 га землі та 300 га лісу. На той дореволюційний час село мало близько 530 селянських дворів, припадало 800 га землі. За даними 1900 року у селі проживало 1861 особа. Основним заняттям населення було землеробство. У селі була православна церква з церковноприходською школою. Три водяні млини належали поміщикам, діяли три кузні та казенна винна лавка. В 1914 році відкрилася лікарня.

У 1912 році у селі був побудований цукровий завод. Через те, що поміщик проживав у селі Рижавка то завод мав назву «Рижавський цукровий завод». У роки революції на заводі працювало 260 робітників. Революційна хвиля докотилася і до Колодистого. В кінці травня 1917 року застрайкували робітники заводу, вимагаючи оплати 70 копійок за день. Керуючий заводом відмовив страйкарям, сподіваючись найняти робітників в інших селах. Та заводчани не допускали до заводу прибулих, їх вимоги були задоволені. Влітку знову відбувся страйк і робітникам підвищили плату до 1 карбницю за день. Село вступив козачий каральний загін. Чотирьох активних страйкарів арештували, на їх захист піднялися решта робітників, коли козаки відкрили стрілянину тоді на допомогу заводчанам прийшло 300 жителів села Антонівка. Козаки відпустили арештованих робітників, але страйковий рух тривав до кінця року.

У 1927 році ТСОЗ реорганізували у колгосп «Боротьба». В 1929 році розпочалася масова колективізація.Біля приміщення почтового відділення було поле Батюшки та велика клуня.Все майно перевозили в цю клуню і це стало основою нового колгоспу, головою якого став Кравець Григорій Матвійович.1930 році колгосп купив перший трактор «Фордзон».Важкими були роки встановлення перших колгоспів.Ще відчувалися відголоски громадянської війни, голод, розруха. Набирає рух «пятисотениць».

Під час Голодомору 1932—1933 років за даними свідчень очевидців голодомору в селі загинуло понад 100 осіб. Особливо голод став відчутним у 1933 році, коли закінчились хоч якісь запаси. На кладовищі була викопана дуже велика яма. В цю яму звозили померлих людей тачками, тому що коней не було. Особливо вмирали діти.

В кінці липня 1941 року Колодисте було окуповане німецькими загарбниками. 512 жителів села брали участь у Великій Вітчизняній війні, із них 161 житель села загинув на фронтах в боях з ворогом, місця їх захоронень, військові частини, діючі армії - невідомі. Тільки навічно їх імена викарбувані на стелі біля обеліска в центрі села.21 житель села до 16 років були забрані на фізичні роботи в Німеччину, Австрію.

У 1942-1943 роках на території цукрового заводу був розташований табір військовополонених, де налічувалось 500 чоловік. З них 78 полонених були розстріляні та замордовані німцями на території заводу. Тільки 49 військово полонених зуміла односелиця Береза Олександра витягти в воронці-могилі.Серед них вона знайшла документи на старшого лейтенанта Кривопищенко Петра Лаврентійовича та солдата Голубйова Андрія Федоровича.

Найкращого соціально-економічного, культурного зростання село набуло у 70-90-х роках. Була побудована артезіанська свердловина і водонапірна башня. Працював гранітний кар'єр Уманського «Міжколгоспбуду».[2]

• Колодистенський ліцей
• Заклад дошкільної освіти "Берізка"

В селі народились:

Козлюк Галина Степанівна - заслужений учитель України (1994 р), учитель-методист (1987 р), «Відмінник народної освіти» (1977 р,1991 р), делегат п'ятого з’їзду учителів УРСР, переможець районного та обласного етапів конкурсу «Учитель року-91».

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Погода в селі Колодисте