Колчицький Микола Федорович

Біографія

Народився 17 квітня 1890 року у родині настоятеля Миколаївської церкви села Лоска Кролевецького повіту Чернігівської губернії (нині Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, Україна) священика Хведора Колчицького і його дружини Явдохи.[1]

Навчався у Новгород-Сіверському духовному училищі. У 1911 закінчив Чернігівську духовную семінарію; у 1911 — Московську духовну академію. Прийняв священний сан восени 1914, на IV курсі академії[2].

У 1918 був обраний штатним священником Благовіщенського собору в Харкові.

У 1923 переїхав у Москву. Був зарахований штатним священником до храму Богоявлення у Єлохові, де служив до смерті.

27 грудня 1924 Патріархом Тихоном затверджений на посаді настоятеля Богоявленського храму у Єлохові. У 1938, після закриття однойменного собору у Дорогомілово, цей храм став кафедральным храмом патріаршого місцеблюстителя митрополита Московського і Коломенського Сергія (Страгородського).

У роки Другої світової війни (жовтень 1941 — серпень 1943) перебував з патріаршим місцеблюстителем у евакуації в Ульяновську; з кінця травня 1942 підписувався як «керівник у справах Московської Патріархії».[3]

Під час формування Священного Синоду на Архієрейському соборі 8 вересня 1943 увійшов до числа сталих його членів на посаді Канцлера Московської Патріархії.

25 лютого 1945 зведений в сан протопресвітера.

10 квітня 1945, разом з Патріархом Алексієм I і митрополитом Миколою Ярушевичем був прийнятий Й. Сталіним.

7 лютого 1956 у зв'язку зі смертю митрополита Григорія Чукова призначений за сумісництвом головою Навчального комітету при Священному Синоді.[4]

5 липня 1960 «з нагоди тривалої хвороби» звільнений від посади канцлера Московської Патріархії.

Помер 11 січня 1961, у зв'язку з чим «Журнал Московської Патріархії» у матеріалі, присвяченому Колчицькому, писав: «<…> У його особі Московська Патріархія понесла тяжку втрату, так як протопресвітер М. Колчицький був одним з відомих церковних діячів останніх десятиліть.»[5]

13 січня 1961 у Богоявленському соборі його відспівав Патріарх Алексій I.

Похований в огорожі Преображенського храму в Лукині (Патріарше подвір'я Троїце-Сергієвої лаври, поблизу заміської резиденції Патріархів у Передєлкіно).[6]

Родина

Мав двох синів і доньку.

Старший син — артист МХАТа і кіноактор Галікс Колчицький, його син — Микола Колчицький, також кіноактор.

Молодший син — Сергій Колчицький, іподиякон патріарха Алексія I; його першою жінкою була Лідія Колчицька (1925—2001), котра протягом майже 60 років була секретарем Патріархії.

Примітки
  1. Государственный архив Черниговской области. Ф. 679. Оп. 10. Ед. хр. 3077. Л. 421 об. — 422.
  2. Государственный архив Черниговской области. Ф. 679. Оп. 2. Ед. хр. 4985. Л. 191 об.
  3. Галкин А. К. Указы и определения Московской Патриархии об архиереях с начала Великой Отечественной войны до Собора 1943 года // Вестник церковной истории. 2008. № 2. С. 81
  4. Определения Священного Синода [1956.02.07: ввиду кончины председателя Учебного комитета митрополита Григория (Чукова) утвердить новым председателем протопресвитера Н. Ф. Колчицкого, зам. председателя — ректора МДА протоиерея К. И. Ружицкого, членами — инспектора МДА проф. Н. П. Доктусова, члена ХОЗУ Патриархии П. В. Корнилова, инспектора ЛДА проф. Л. Н. Парийского и доцента МДА А. И. Иванова с назначением его и секретарем Учебного комитета] // Журнал Московской Патриархии. М., 1956. № 3. стр. 5
  5. ЖМП. 1961, № 2, стр. 24.
  6. ЖМП. 1961. № 2. стр. 24—28.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.