Троїце-Сергієва лавра
Троїце-Сергієва Лавра (рос. Троице-Сергиева лавра) — найбільший монастир Росії, розташований у центрі міста Сергієв Посад Московської області, на річці Кончурі. Монастир чоловічий, заснований в XIV столітті преподобним Сергіем Радонезьким. Відігравав важливу роль у політичному житті Московського князівства, був опорою його правителів. Брав активну участь у боротьбі проти татаро-монгольського ярма.
| Троїце-Сергієва лавра | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Панорама Троїце-Сергієвої лаври | ||||
|
| ||||
| Статус | лавра | |||
| Статус спадщини | Світова спадщина ЮНЕСКО і об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd | |||
| Країна |
 Росія | |||
| Розташування | м.Сергієв Посад (Московська область) | |||
| Конфесія | МП | |||
| Єпархія | Московська | |||
| Тип монастиря | чоловічий | |||
| Площа | 22,75 га і 15,57 га | |||
| Засновник | Сергій Радонезький | |||
| Засновано | 1337 | |||
| Настоятель | Архієпископ Феогност (Гузиков) | |||
| Стан | діючий | |||
| Сайт | stsl.ru | |||
| Ідентифікатори й посилання | ||||
  Троїце-Сергієва лавра (Росія) | ||||
 | ||||
 Троїце-Сергієва лавра у Вікісховищі | ||||
 |
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №657657 (англ.) |
В 1340-х роках Сергій Радонезький заснував невеликий монастир з дерев'яним Святотроїцьким храмом біля Хотькова, на пагорбі Маковець. В 1355 році в монастирі був уведений новий, загально житійний статут. Територія монастиря була розділена на три частини — житлову, громадську й оборонну; ігуменом монастиря став його засновник. План монастиря, установлений тоді, загалом дійшов до наших днів (прямокутний внутрішній двір із церквою й трапезною, оточений із чотирьох сторін келіями). Незабаром Троїцький монастир став духовним центром Московських земель, підтримкою московських князів.
Історія лаври до 1744 року
Тут у 1380 Сергій Радонезький благословив військо князя Дмитра Донського, що відправлялося на бій з Мамаєм. 8 вересня 1380 на поле бою вийшли ченці-богатирі Троїцького монастиря — Пєрєсвєт й Ослябя.
У 1392 преподобний Сергій помер, а заснований ним монастир протягом декількох сторіч був культурним і релігійним центром Московії. У монастирі складалися літописи, переписувалися рукописи, писалися ікони; у XV столітті тут створено «Житіє преподобного Сергія Радонезького», одна з найбільших пам'яток московитської літератури, найцінніший історичний документ.
У 1408 монастир розграбований і спалений татарським ханом Едигеєм, але наступні 200 років його історії пройшли майже безхмарно. Монастир відбудовував, розвивався, став однієї з головних московитських святинь.
У 1422, у році зарахування засновника монастиря до лику святих, на місці дерев'яної церкви закладений головний храм обителі — Троїцький собор. Пізніше за монастирем закріпилася назва «Троїце-Сергієва лавра».
У Смутний час монастир, витримавши 16-місячну облогу військ Речі Посполитої під головуванням Яна Сапеги й Лисовського, став одним з оплотів Другого ополчення Мініна та Пожарського. Великий внесок у справу звільнення внесли архімандрит Діонісій і келар Авраамій Паліцин, що допомагали Ополченню великими пожертвуваннями й підтримували дух війська.
Монастирю благоволили московитські царі. Вони регулярно робили паломництва до святих місць Троїце-Сергія («Троїцький хід»). У монастирі був хрещений Іван IV Грозний. Протягом 1550—1560 келарем був старець Адріан Ангелов.
У 1682, під час Стрілецького бунту, монастир послужив притулком для царівни Софії Олексіївни, царевичів Івана й Петра. У 1689 в монастирі ховався, що врятувався з Москви втечею, Петро I. При ньому в обителі з'явилася чудова барочна трапезна із храмом преподобного Сергія Радонезького.
Саме в Троїце-Сергієвім монастирі відбулася розправа над прихильниками Софії. Звідси вже єдиновладним правителем Петро виїхав у Москву.
У 1738 змінилася система керування монастирем: він став підкорятися Духовній раді. Незабаром, в 1744, Троїце-Сергіїв монастир визнаний гідним почесного титулу лаври. Главою лаври затверджувався Митрополит Московський.
Джерела
- Троїце-Сергієва лавра // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Троїце-Сергієва лавра // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Офіційний сайт Троїце-Сергієвої Лаври