Колін Маклорен

Ко́лін Макло́рен (англ. Colin Maclaurin; лютий 1698 14 червня 1746, Йорк) — шотландський математик.

Колін Маклорен
Colin Maclaurin
Зображення з A Treatise on Fluxions, видання 1801
Зображення з A Treatise on Fluxions, видання 1801
Народився лютий 1698[1]
Аргілл-і-Б'ют, Шотландія
Помер 14 червня 1746(1746-06-14)[1][2][…] (48 років)
Единбург
·набряк
Поховання Грейфраєрсd
Місце проживання Шотландія
Країна  Королівство Шотландія
 Королівство Велика Британія
Діяльність математик, фізик, астроном
Alma mater Університет Глазго
Галузь математика
Заклад Абердинський університет і Единбурзький університет
Посада Rector of the University of Edinburghd
Вчителі Роберт Сімсон[3]
Відомі учні James Huttond[3]
Членство Лондонське королівське товариство і Шведська королівська академія наук
Брати, сестри John MacLaurind
Діти John MacLaurind
Нагороди

 Колін Маклорен у Вікісховищі

Життєпис

Народився в 1698 році в Кілмодані, Шотландія.

Батько Коліна хотів, щоб син отримав духовне звання. Але Маклорен присвятив себе математиці. Після вступу в 1709 році в університет міста Глазго, він вже у віці 15 років відкрив кілька теорем. У 19 років пройшовши конкурсний відбір, зайняв кафедру професора математики в Абердині, залишаючись на ній протягом 5 років. Ще через два роки Колін Маклорен, завдяки своїм мемуарам, присвяченим походженню кривих і їхній побудові, обирається в члени Лондонського королівського товариства. Ці мемуари привели його до відкриття кривих різних порядків. Книга Коліна Маклорена, що вийшла на цю тему в 1720 році, поставила його в один ряд до першокласних геометрів того часу. Особлива увага з подальших творів Коліна Маклорена привертає «Трактат флюкцій», де він заповнює пропуск в аналізі нескінченно малих, в яких не було навіть пропозицій цього аналізу. Докази, запропоновані Маклореном, були побудовані на основі старогрецьких геометрів і відрізнялися строгістю. Колін Маклорен був учнем Ісаака Ньютона, який йому часто допомагав в університетські роки. Прихильність Коліна Маклорена до вчення Ньютона позначається на його негативному відношенні до праць Декарта і Лейбніца. Математичні дослідження Коліна Маклорена включають числення кінцевих різниць, аналіз теорії рядів і теорію плоских кривих вищих порядків, а також роботи в механіці.

Після 3-річного перебування у Франції знову отримав в 1726 році завдяки впливу Ньютона кафедру математики в Единбурзі. У 1724 році Маклорен отримав від Паризької академії наук премію за роботу з питання, що відноситься до падіння тіл, а 1740 року та ж академія ухвалила розділити премію за найкращий твір про приплив і відплив між ним, Данилом Бернуллі і Ейлером. Його мемуар на цю тему був носив назву «De causa physica fluxiis et refluxiis maris».

У 1745 році взяв діяльну участь у захисті Единбурга проти претендента, Карла-Едуарда.

Колін Маклорен помер 14 червня 1746 року в Йорку, Англія.

Література

  • Коренцова М. М. Колин Маклорен, 1698—1746. М.: Наука, 1998.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. Математична генеалогія — 1997.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.