Комаренко Володимир Андрійович

Меморіальна дошка у Харкові

Народився 15 липня 1887 року в Харкові на вулиці Сумській у бідній родині кухаря та прачки. Через рік після народження Володимира батько помер, і мати одна виховувала сина та його старшу сестру Надію.

У майбутньому, його сестра вийшла заміж за піонера авіації Степана Гризодубова. Допомагав йому у створенні першого аероплана Гризодубова — Г1[1].

Навчався у парафіяльному, а потім повітовому училищах, де брав участь у духовому і балалаєчному оркестрах, співав у хорі.

В 1905 вступив до Харківського музичного училища, клас кларнета Г. Гека. В тому ж році організував і очолив балалаєчний оркестру «Прогрес».

Організував і очолив домрово-балалаєчний та духовий оркестри, класи гри на домрі та балалайці при товаристві «Про­світницьке дозвілля» (1909–15), Організатор і капельмейстер духо­во­го та дом­рово-балалаєчного оркестрів заводу «Гельферіх-Саде», ба­­лалаєчного ор­­кестру 2-го Вищого по­­чаткового училища (1914—1915);

1917—1919 — працював викладачем 7-го міського училища та диригентом 3-го вищого початкового училища у Харкові.

В 1919 успішно склав іспит до Харківського музичного інституту, але в серпні того ж року був мобілізований до лав Добровольчої армії Денікіна. З серпня по грудень 1919 проходив службу в інженерній роті. З грудня 1919 року перейшов до лав Червоної армії, де служив капельмейстером і лектором музичних дисциплін в 6-й кавалерійській дивізії 1-ї Кінної Армії. На початку 1920 року, у зв'язку із захворюванням сипним тифом, був евакуйований до Харкова.

Організатор і керівник домрово-балалаєчного оркестру при губернському відділі народної освіти, що став першим професійним оркестром народних інструментів України (1920—1952; від 1938 — у складі філармонії).

1922—1924 — викладач професійної музичної школи, Харків.

1924—1941 — директор 2-ї професійної музичної школи та музичних курсів для дорослих при цій школі, Харків.

Водночас від 1924 викладав у консерваторії:

• 1926—1932 — завідувач кафедри народних інструментів,
• 1932—1934 — диригент-капельмей­стер кафедри народних інструментів,
• від 1937 — диригент кафедри народних інструментів.

Брав участь в організації та проведенні в Харкові конкурсів виконавців на народних інструментах та оглядів художньої самодіяльнос­ті (1927—1936).

Організатор Харківського музично-промислового технікуму, який готував кадри для музичних фабрик України (1930).

До 1934 входив до складу Музичного бюро, що займалося координацією художнього самодіяльного руху в Україні.

За сумісництвом у 1934—1947 — завідувач хормейстерського відділу музучилища.

Організатор і керівник дитячого оркестру народних інструментів при Палаці піонерів і жовтенят імені П. Постишева (1935—1962), У 1943 ініціював створення 1943 і керував до 1948 дитячою музичною школою-інтер­натом при Консерваторії (згодом спец. муз. школа-інтернат). Викладав у ній до 1969.

В 1945 закінчив Харківську консерваторію, клас диригування.

У 1948 був звільнений з консерваторії з політичних мотивів.

Водночас 1957—1969 керував духовим оркестром.

У 1941—1944 — директор музичного комбінату, до складу якого входили консерваторія, музичне училище та дитяча музична школа-інтернат при консерваторії.

Організатор і керівник оркестру українських народних інструментів у с. Наталине (Крас­­ноградського р-ну Харківської області, 1955—1959).

1957—1965 — організатор і завідувач кафедри хорового співу та музики педінституту.

У Харкові 1924 вийшла друком перша в Україні партитура для домрово-бала­лаєчного оркестру в інструментуванні Комаренка — українська народна пісня «Закувала та сива зозуля» в обробці П. Ніщинського.

Автор публікацій з питань народно-інструментального виконавства в Україні, зокрема:

1. По вопросу об организации ве­­ликорусского (балалаечного) оркестра. Х., 1915;
2. Робота з самодіяльним оркестром народних інструментів. К., 1955;
3. Український оркестр народних інструментів. К., 1960;
4. Методика навчання гри на чотириструнній домрі. К., 1961.

15 квітня 2014, у Жовтневому районі Харкова на фасаді будівлі Дитячої школи мистецтв № 2 ім. П. І. Чайковського по вулиці Жовтневої революції (з 2015 року — вулиця Москалівська), 142, встановлено пам'ятний знак — меморіальну дошку педагогу та музичному діячеві XX століття Володимиру Комаренку, який був директором цієї школи[2].

• Комаренко Володимир Андрійович // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 512-513.
• Пам'ятна дошка Комаренку В.А., м. Харків. Шукач. Процитовано 26 листопада 2018.

• Лошков Юрій Іванович (2014). Комаренко Володимир Андрійович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.. Процитовано 26 листопада 2018.
• Білоненко Г., Нечитайло О. Про­­фе­сіоналізм — народному мистецтву // Музика. 1991. № 2;
• Лошков Ю. Воло­димир Андрійович Комаренко. Харків, 2002.
• Евланов М. В., Неумывакина О. Е. Гризодубов С. В. // Сердца высокого полёта : [рос.] / Редакционный совет: Д. Н. Башук, В. Е. Власко, Н. И. Игнатьев, Неумывакина О. Е. — Харьков, 2020. — С. 47—59. — 210 с. — (Знай наших). — ISBN 978-617-7912-54-4.