Комаров Іван Михайлович

Народився в родині робітника-шахтаря. З 1927 року працював вагонником на шахті № 1 міста Сталіно.

Закінчив робітничий факультет Дніпропетровського гірничого інституту. Після закінчення робітфаку повернувся на Донбас, працював переносником конвеєра на шахті № 1.

З 1936 року — секретар комітету комсомолу шахти № 1 імені Челюскінців міста Сталіно, завідувач відділу Петровського районного комітету ЛКСМУ міста Сталіно.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З січня 1940 до 1941 року — пропагандист Петровського районного комітету КП(б)У міста Сталіно; партійний організатор шахти № 10 «Чекіст».

Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації. У 1941—1943 роках — заступник директора школи фабрично-заводського навчання № 6 міста Губахи Молотовської області РРФСР.

З 1943 року — завідувач відділу пропаганди і агітації Петровського районного комітету КП(б)У міста Сталіно.

Закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП(б)У.

До 1952 року — завідувач сектора вузів і шкіл, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Сталінського обласного комітету КП(б)У.

У січні 1952 — березні 1958 року — 1-й секретар Шахтарського районного комітету КПУ Донецької області.

У березні 1958 — квітні 1960 року — голова Сталінської обласної ради профспілок.

У квітні 1960 — 30 липня 1969 року — секретар Української республіканської ради професійних спілок.

Помер 30 липня 1969 року після важкої хвороби в Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

• орден Леніна
• орден Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• знак Шахтарська слава

• Некролог Івана Комарова — газета «Правда Украины» (Київ). 2.08.1969.
• XIII съезд профессиональных союзов СССР 28.10.—2.11.1963. Москва: Издательство ВЦСПС «Профиздат», 1964.(рос.)
• Комаров Іван Михайлович