Константин Гюйгенс
| Константин Гюйгенс | ||||
|---|---|---|---|---|
| нід. Constantijn Huygens | ||||
 Константин Гюйгенс. Портрет роботи Я. Лівенса, бл. 1628 | ||||
| Народився |
4 вересня 1596 Гаага, Нідерланди | |||
| Помер |
28 березня 1687 (90 років) там же | |||
| Громадянство |
 Нідерланди | |||
| Національність | нідерландець | |||
| Діяльність | поет, композитор і науковець | |||
| Мова творів | нідерландська, латина, англійська, німецька, французька, італійська і іспанська мови | |||
| Батько | Christiaan Huygensd | |||
| Мати | Susanna Hoefnageld | |||
| Брати, сестри | Maurits Huygensd | |||
| У шлюбі з | Suzanna van Baerled | |||
| Діти (5) | Християн Гюйгенс, Constantijn Huygens jr.d, Lodewijck Huygensd, Philips Huygensd і Susanna Huygensd | |||
|
| ||||
 Константин Гюйгенс у Вікісховищі | ||||
Константин Гюйгенс (нід. Constantijn Huygens Константейн Гейгенс, МФА: [ˈkɔnstɑntɛin ˈɦœyɣə(n)s]; 4 вересня 1596, Гаага, Нідерланди — 28 березня 1687, там же) — нідерландський поет, композитор і науковець доби Ренесансу («золотого століття Нідерландів»). Батько натурознавця і математика Хрістіана Гюйгенса.
З життя і творчості
Константин Гюйгенс — син дворянина-дипломата, був вихований у суворому кальвіністському дусі. Поступивши на дипломатичну службу, багато подорожував по Італії й Англії. Був секретарем двох принців Оранського дому: Фрідріха Генріха Оранського і Вільгельма II Оранського-Нассау.
Писав головним чином дидактичні вірші — нідерландською, латинською, англійською, німецькою, французькою, італійською й іспанською мовами.
Численні твори Константина Гюйгенса носять почасти автобіографічний («Daghwerk», 1638, «Hofwijck», 1653 і «Cluyswerk», 1683), почасти дидактичний характер, як «Costelick mal» (1622) — їдка сатира на поета Якоба Катсу, пенсіонарія Мідделбурга, або «Oogentroost» (1646), де Гюйгенс виводить типи «морально сліпих»; у творі «Zee-straet» (1666) описує тяжке становище рибалок і розкіш відпочиваючої біля морського берега публіки; у «Zede-printen» (1625) подано характеристику всіх станів його часу (від короля і придворних до селян і жебраків). Але найціннішими є його прислів'я і епіграми (понад 3 000), зібрані власне самим автором під заголовком «Волошки» (нід. «Korenbloemen», 1672).
Константин Гюйгенс грав на безлічі інструментів — на лютні, гітарі, віолі да гамба, клавесині), для яких написав велику кількість музичних творів. Свої заняття музикою вважав важливішими, ніж літературні практикування. За його словами, літературою він займався лише в деякі вільні години.
Був великим цінителем образотворчого мистецтва. У 1630-х роках підтримував молодого на той час художника Рембрандта.
Ім'я Константина Гюйгенса носить надерландська літературна премія (Constantijn Huygensprijs).
Бібліографія
- De Gedichten van C. Huygens, uitg. door J. A. Worp, Groningen, 1892—1899.
- De briefwisseling van C. Huygens, Den Haag, 1911—1917.
- Jorissen Th. «Constantijn Huygens, Studien», Arnhem, 1864.
- Mémoires de C. Huygens, publ. par Th. Jorissen, La Haye, 1873.
- Jorissen Th., C. Huygens, Studiën, Arnhem, 1871.
- Eymael H. J., Huygens studiën, Culemborg, 1886.
- Buitenhof C. J., Bijdrage tot de Kennis van C. Huygens letterkundige opvattingen, Gouda, 1923.
- Descartes René, Correspondance of C. Huygens, 1635—1647, Oxford, 1926.
Джерела та посилання
- використано матеріали з «Литературная энциклопедия», Т. 3, М., 1930 (рос.)
- Константин Гюйгенс на www.dbnl.org (цифрова бібліотека нідерландської літератури) (нід.)