Контркультура

Контркульту́ра — в широкому значенні напрям розвитку культури, який активно протистоїть «офіційній» традиційній культурі, будь-які форми девіантної поведінки. В такому розумінні контркультура зближається з поняттям альтернативної культури, синонімами якої є – «неофіційне мистецтво», «нонконформізм», «дисидентськ мистецтво», андерґраунд, андерґраунд (мистецтво). В більш вузькому і конкретному значенні термін «контркультура» вживається для означення форми протесту проти культури «батьків», що поширилася серед частини американської молоді в 60-х — на початку 70-х років XX ст (Контркультура 60-тих).[1]. Цей неологізм вперше використаний у 1968 Теодором Рошаком. Ознайомлення з працями теоретиків контркультури, наприклад Герберта Маркузе та Жан-Поля Сартра, дає можливість ширше уявити її соціально-історичний зміст.

Поняття «конткультура» вперше було застосовано американським соціологом Теодором Роззаком (Т. Roszak) в роботі «Створення контркультури: Роздуми про технократичне суспільство та його молодіжну опозицію» (Theodore Roszak. The making of counter culture: Reflection on the Technocratic Society and its Youthful Opposition, 1969), в якій започатковано теорію контркультури як результат осмислення нових процесів в молодіжному русі США та країнах Європи в 1960-і роки.
Контркультура була розглянута Роззаком як романтичний виклик нонконформістської молоді традиційній культурі, заснованій на раціоналізмі, але не спроможної захистити людство від ядерної загрози (домінанти суспільного занепокоєння того часу). Контркультура «закликає в більшому ступені до особистого значення людських спільнот, аніж до технічних та індустріальних цінностей», радикальна критика технократії здійснюється «в значно більшому ступені, ніж це притаманно традиційним ідеологіям».[2]

Хоча різні контркультурні підтечії існували в багатьох суспільствах, тут термін стосується саме значнішого феномену, що досяг критичної маси, розцвітав та зберігався і розвивався протягом довгого часу. Контркультурний рух виражав етос, прагнення, та мрії певної частини населення протягом ери соціального вияву цайтгайсту. Важливо розрізняти терміни «контркультура» та «субкультура».

Контркультурні кола в Європі 19-того століття включали представників романтизму, богеми, та денді. Інший рух існував в більш уривчасті формі в 1950-тих, як в Європі, так і в США, в формі розбитого покоління, яке в 60-тих змінили хіппі та противники війни у В'єтнамі.

Термін набув популярності у новинних медіа, і використовувався для посилання на соціальну революцію яка прокотилась Північною Америкою, Західною Європою, Японією, Австралією, та Новою Зеландією протягом 1960-тих та початку 1970-тих.

Контркультура з часом зазвичай перетворюється на мейнстрим, а потім на класику[3]^{[неавторитетне джерело]}.