Корделія (супутник)

Корделія (англ. Cordelia) — найближчий до планети супутник Урана. Відноситься до внутрішніх супутників.

Корделія
Дані про відкриття
Дата відкриття 20 січня 1986
Відкривач(і) Р. Терріл / «Вояджер-2»
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 49 751,722 ± 0,149[1] км
Орбітальний період 0,33503384 ± 0,00000058[1] діб
Ексцентриситет орбіти 0,00026 ± 0,000096[1]
Нахил орбіти 0,08479 ± 0,031° (к экватору Урана)° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Середній радіус 21 ± 3 [2] км
Площа поверхні ~5500 [3] км²
Об'єм ~38 900 км³[3]
Маса ~5,0×1016 кг[3]
Густина ~1,3 (припущення) г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0073 [3] м/с²
Альбедо 0,08 ± 0,01[4]
Атмосфера
Інші позначення
Знімок, за допомогою якого була відкрита Корделія

Була відкрита 20 січня 1986 року на знімках, зроблених космічним апаратом «Вояджер-2», і отримала тимчасове позначення S/1986 U 7[5]. Відтоді не спостерігалася, поки космічний телескоп «Габбл» не отримав відповідні зображення у 1997 році[4].

Названа за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Король Лір». Також позначається як Уран VI[6].

За винятком орбіти[1], середнього радіуса 21 км[2], габаритних розмірів 50 × 36 × 36 км[2] та геометричного альбедо 0,08[4], про Корделію практично нічого не відомо.

На знімках, які передав «Вояджер-2», Корделія виглядає як довгастий об'єкт, направлений своєю головною віссю в бік Урану. Співвідношення її поперечного розміру до поздовжнього становить 0,7 ± 0,2[2].

Корделія виконує роль «супутника-пастуха» на внутрішньому краю кільця Епсилон Урана[7].

Орбіта Корделії розташовується усередині синхронної орбіти Урану, унаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через вплив припливних сил[2].

Див. також

Примітки
  1. Jacobson, R. A. (1998). The Orbits of the Inner Uranian Satellites From Hubble Space Telescope and Voyager 2 Observations. The Astronomical Journal 115: 1195–1199. doi:10.1086/300263.
  2. Karkoschka, Erich (2001). Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites. Icarus 151: 69–77. doi:10.1006/icar.2001.6597.
  3. Пораховано за значеннями інших параметрів.
  4. Karkoschka, Erich (2001). Comprehensive Photometry of the Rings and 16 Satellites of Uranus with the Hubble Space Telescope. Icarus 151: 51–68. doi:10.1006/icar.2001.6596.
  5. Smith, B. A. (27 січня 1986). IAU Circular No. 4168. Процитовано 5 серпня 2006.
  6. Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 19 серпня 2006. Процитовано 5 серпня 2006.
  7. Esposito, L. W. (2002). Planetary rings. Reports On Progress In Physics 65: 1741–1783. doi:10.1088/0034-4885/65/12/201.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.