Корисні копалини Швеції
Корисні копалини Швеції
Швеція займає 2-е місце в Європі (з великим відривом після України) за запасами залізних руд; 3-є місце в Європі за запасами руд молібдену і срібла, 4-е місце в Європі за запасами руд міді (табл. 1).
Основні корисні копалини Швеції станом на 1998-99 рр.
Запаси |
Вміст корисного компоненту в рудах, % |
Частка у світі, % | ||
Підтверджені |
Загальні | |||
Залізні руди, млн т |
3000 |
4600 |
53 (Fe) |
1,7 |
Золото, т |
56 |
160 |
2,1 г/т |
0,1 |
Мідь, тис. т |
2760 |
3700 |
0,68 (Cu) |
0,4 |
Плавиковий шпат, млн т |
0,02 |
0,04 |
|
|
Свинець, тис. т |
1381 |
1791 |
2,3 (Pb) |
1,1 |
Срібло, т |
9000 |
10000 |
180 г/т |
1,6 |
Вугілля, млн т |
4 |
24 |
|
|
Апатити, млн т |
0,3 |
2 |
3 (Р2О5) |
0,01 |
Цинк, тис. т |
1845 |
2145 |
2 (Zn) |
0,7 |
Окремі види корисних копалин
Нафта. Родов. нафти на тер. Ш. належать до Центрально-Європейського нафтогазоносного басейну. Вони розташовані на площі бл. 30 тис. км² (о. Ґотланд з прилеглою акваторією Балтійського моря). Продуктивні карбонатні відклади ордовика, глибина залягання продуктивного горизонту 400—800 м. Найбільше родов. — Хамра.
Вугілля. Невеликі родов. кам'яного вугілля з потужністю пластів до 0,8 м (Хьоганес, Ересунде) є в пр. Сконе на зах. узбережжі країни і приурочені до відкладів ниж. юри.
Уран. Уранові руди в Ш. відомі в осн. в двох районах: на півдні країни в пр. Вестерґьотланд і на півночі в пр. Ар'єплуг-Арвідсьяур. Перші сконцентровані в кембрій-силурійських бітумінозних сланцях. Уранова мінералізація представлена уранінітом. Крім урану, руди містять V (до 0,07 %), Мо (до 0,03 %), Ni. Другі асоціюють з ріолітовими і ріодацитовими іґнімбритами середнього протерозою. Осн. мінерал — настуран, простежується на глиб. 350 м.
Залізо. За запасами залізних руд Швеція займає 2-е місце в Європі (після України, з великим відривом від неї). При врахуванні запасів Росії — 3-є місце після України і Росії. Родов. залізняка є в провінціях Норботтен і Берґслаген. Вони відповідають 5 генетичним типам: апатит-магнетитові (Кіруна, Туоллувара, Ґренґесберґ та ін.), скарново-магнетитові (Саутусвара та ін.), родов. залізистих кварцитів (Стросса), титаномагнетитові з ванадієм (Роутіваре та ін.) та ооліт-шамозитові і сидеритові руди (район Сконе). Осн. запаси пром. зал. руд країни зосереджені в апатит-магнетитових родов. (бл. 70 %), з яких Кіруна є одним з найбільших родов. у світі.
Мідь. Родов. мідних руд відомі по всій країні. Бл. 100 мідно-колчеданних родов. і рудопроявів є в пр. Норботтен, стільки ж в Центральній Ш., в провінціях Вестерботтен і Берґслаген. Важливе родовище мідної руди було виявлене на початку 1990-х років в долині річки Шеллефтеельвен в Норрланді.
Комплексні руди. Невеликі комплексні родов. є на півдні Ш. Руди масивні, прожилкові і вкраплені. Основні родовища: Аітік, Буліден, Віскарія. Руди міді містять Ag (4 г/т), Au (0,3 г/т).
Поліметали. Основна частина родов. свинцю і цинку знаходиться у сх. частині крайової зони каледонід і залягає в г.п. кембрію і докембрію. Відомо 3 типи родов.: срібловмісні, колчеданно-поліметалічні, срібло-свинцево-цинкові жильні і поліметалічні стратиформні. Гол. родов.: Лайсваль, Ґарпенберґ, Оммеберґ. Руди найбільшого родов. Лайсваль містять Ag (11 г/т) і Au (0,1 г/т).
Вольфрамові і молібденові руди зосереджені г.ч. в пр. Берґслаґен, родовища скарново-шеєлітові. Є також невеликі родов. жильної кварцово-вольфрамітової формації і епігенетичні стратиформні поклади. Більшість родов. пов'язана з кислими інтрузіями. Благородні метали золото і срібло добувають г.ч. попутно з руд сульфідних родовищ. Єдине родов. золото-сульфідної формації — Енасен розташоване в Центр. Ш. Руди містять телуриди золота.
Флюорит. Жильні родов. плавикового шпату відомі в обл. Сконе на півдні країни. Вміст флюориту в рудах іноді досягає 76 %.
Нерудна індустріальна сировина представлена родов. польового шпату, тальку, азбесту, бариту, графіту, а нерудні буд. матеріали — доломіту, вапняків, мармуру, граніту, пісковику, глинистих сланців.
Джерела
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.