Гірнича промисловість Швеції

Основа гірничодобувної промисловості Ш. – видобуток металічних к.к. Ш. – один з великих продуцентів зал. руди і руд кольорових металів (міді, свинцю, цинку, срібла) в Європі. У країні діє понад 100 гірничодобувних підприємств, які відрізняються високим рівнем технології, застосуванням сучасного гірничошахтного обладнання, використанням комп'ютерів, автоматизацією виробництва. Разом з тим, частка рудної промисловості Швеції в загальному обсязі промислового виробництва становить 1,1% і у валовому внутрішньому продукті 0,3%. За 1998-2000 рр Швеція стала найактивнішим місцем в Європі, де ведеться розвідка корисних копалин. Якщо у 1996 р тут насамперед вели пошук золота, то зараз на перше місце вийшли розвідка міді, цинку і алмазів. Територія, на якій ведеться розвідка корисних копалин на початку XXI ст., становить 1,5 млн га [Mining J. - 2000. - 334, 8567. - Р. 56]. Виробництво продукції гірничої промисловості країни наприкінці XX ст. (1998 р, в дужках за 1997 р.) становило (в тис. т): первинної товарної залізорудної продукції 20930 (21893); збагачених сульфідних руд 24182 (23895); Cu - конц-тів 270 (315); Pb - конц-тів 155 (146); Zn - конц-тів 297 (284); вапна і вапняку 8600 (8000); цементу 2250 (2320); тальку і мильного каменя 24 (25); графітових конц-тів 3,2 (2,0); Au в конц-тах 5,9 (6,7) т, асигнування на геологорозвідувальні роботи становили 245 (215) млн шведських крон, спостерігалося збільшення ліцензійних площ від 6199 до 8278 км². Почато розвідку алмазів на площі 26,2 тис. км² [Mining J. - 1999. - Annual Rev. - Р. 48]. В табл. 2 наведено дані видобутку руд і мінералів у Швеції в 1999-2001 рр.

Залізо. У 1995 Швеція була одним з провідних світових постачальників залізняку, видобуток якого становив 13 млн т, що було на 33% менше досягнутих раніше рекордних річних рівнів. До останньої чверті 19 ст. в основному розроблялися великі залізорудні родовища Берґслаґена, однак в наш час експлуатується багате родовище Кіруна і менше Елліваре, розташоване в північній частині Норрланду. Ці родовища, що характеризуються високим вмістом фосфору в руді, привернули увагу тільки після винаходу в 1878 С.Дж.Томасом методу переділу рідкого фосфористого чавуну в сталь. У Берґслаґені все ще ведеться видобуток залізняку, в деяких шахтах на глибині понад 610 м. Ці руди виключно чисті, із вмістом фосфору менше 0,3%. Берґслаґен постачає більшу частину сировини для металургії Швеції. З самого багатого родовища в Ґренґесберзі руду постачають на металургійний комбінат в Укселесунді на березі Балтійського моря. На межі ХХ-XXI ст. у Швеції базою залізорудної промисловості є родовища магматогенних апатит-магнетитових руд. Середній вміст заліза в рудах – 51%. Руди середньої збагачуваності. Видобуток ведеться підземним способом. У 1998 р загальне виробництво первинної товарної залізорудної продукції в Швеції становило 20,9 млн т, 21,9 млн т в 1997 р [Mining J. - 1999. - Annual Rev. - Р. 48]. У 2001 р. (в дужках за 2000 р.) видобуток Fe - руд у Швеції склав (в млн т): 19,5 (20,6); [Mining J. - 2002. - 339, № 8693. - Р. 25-27].

Мідь та дорогоцінні метали. Швеція – значний постачальник міді. В 1995 видобуто 83,6 тис. т міді. Основні центри видобутку міді – Крістінеберґ, Буліден і Адак, менше добувається в Берґслаґені. Швеція в кінці XX ст. займає 1-е місце за постачанням цинку на світовий ринок (168 тис. т в 1995). У басейні річки Шеллефтеельвен експлуатуються родовища нікелю, свинцю, срібла і золота. Переробка руд кольорових і дорогоцінних металів Швеції в кінці XX ст. (1998): компанія Boliden Mineral AB експлуатувала 11 гірничозбагачувальних підприємств із загальним видобутком руди 22,4 млн т (21,2 млн т за 1997). На підприємстві з видобутку і переробки Cu-руд Aitik видобуток руди становив 17,9 млн т, свинцево-цинковому Laisvall 1,9, на підприємствах площі Боліден золото-мідно-цинкових руд 1,6, поліметалічних Garpenberg і Garpenberg Norra 0,9 млн т. На підприємстві Bjorkdal компанії Terra Mining видобуток руди скоротилася від 1,8 до 1,3 млн т з вилученням за 1998 р. 2093 кг Au. Видобуток Zn-руд компанією Zinkgruvan Mining в 1998 р. становила 691 тис. т. Компанія Boliden в середині 2000 р. завершила реконструкцію мідного металургійного і рафінувального заводу Ronnskar із збільшенням продуктивності від 140 до 240 тис. т катодної Cu на рік. У 2001 компанія Boliden Mineral AB зберігала своє монопольне положення у гірничодобувній галузі країни.

Осн. статті експорту Ш.: залізорудна сировина, мідний концентрат і рафінована мідь, цинкові і свинцеві концентрати, фосфати, пірит, тальк, буд. матеріали. Гол. ринок збуту – країни Західної Європи.

Крім того, у Ш. видобувають нафту (о. Ґотланд), вугілля (в невеликих кількостях), вольфрамові, свинцево-цинково-срібні руди. Рядом фірм Ш. випускається гірничо-транспортне, бурове та видобувне обладнання.

Геологорозвідувальні роботи в країні контролюються Держ. геол. службою Ш., заснованою в 1858. Прикладні науково-дослідні роботи в галузі геології контролюються міністерством промисловості. Розвиток фундаментальних геол. досліджень курує Рада з природничих наук, засн. у 1977 у Стокгольмі. Науковими і практичними дослідженнями в галузі гірн. справи керує Управління техн. розвитку. Гол. наук. установа країни – Королівська шведська академія наук (засн. у 1739 у Стокгольмі) – має відділення мінералогії, геології і фіз. географії, відділення геофізики, техн. наук. Геол. дослідження в країні здійснюються також Геол. товариством (засн. у 1871 в м. Упсала; 900 чл.); Шведським геофіз. товариством (засн. у 1920 в м. Норчопінґ; 210 чл.); Шведським товариством охорони природи (засн. у 1909 в Стокгольмі; бл. 100 тис. чл.). Підготовка фахівців в галузі геології і гірн. справи зосереджена г.ч. в університетах. У Держ. університеті м. Лулео (засн. в 1971) готують геологів та гірн. інженерів. При Королівському технол. інституті в Стокгольмі (засн. в 1827) є Школа технології металів і матеріалів, в якій вивчають гірничі технології.

Осн. періодичні видання в галузі геології і гірн. справи: “Geologiska föreningens і Stockholm förhandlingar" (з 1872); “Tellus" (з 1949); “Sveriges natur" (з 1910); “Research reports" і “Technical reports"; “Zunds universitet meddelar" (з 1968); “Sveriges geologiska undersöknning. Serie С (Memoirs and notices)" (з 1868); “Kiruna Geophysical Data (з 1959) і “Kiruna geophysical institute. Reports" (з 1969); “Ambio" (з 1972).

• Промисловість Швеції
• Економіка Швеції
• Геологія Швеції
• Географія Швеції
• Корисні копалини Швеції

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.