Коритище (Житомирський район)
Кори́тище[1] — село Хорошівського району Житомирської області.
село Коритище | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Житомирський район |
Громада | Хорошівська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA18040570270038522 |
Основні дані | |
Засноване | 1793 |
Населення | 114 |
Площа | 8,5 км² |
Поштовий індекс | 12151 |
Телефонний код | +380 4145 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°32′12″ пн. ш. 28°37′15″ сх. д. |
Відстань до обласного центру |
32 км |
Відстань до районного центру |
15 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | с.Топорище вул. вул. Житомирська, 86а |
Карта | |
Коритище | |
Коритище | |
Мапа | |
Історія
Село Коритище розташоване на відстані 32 км від Житомира, 15 км від Хорошева. Перше згадування про село можна знайти в метрикальних книгах Топорищенського костелу за рік 1793. Наступний документ всказує на те, що в році 1834 село належало Яну Завіши.
Предки мешканців сучасного села поселилися тут перед 1800 р. І володіли садибною і польовою землею до 40 десятин і сервітутами. Місцевість була болотиста, у непрохідних лісах. За володіння землею відбувалися повинності 18 днів на рік і сплачувався чинш, який збільшувався з кожним роком.
Наприкінці XIX ст. селище згадується в Географічному словнику Короліства Польського, як "wieśpow. zytomierskiego, nadrz Trostianicą, o 10 km. od m ka Czerniachowa". За даними 1887 року в селі проживало 443 чол.
В 20-х роках XX ст. Коритище було великим селом, у якому проживало 656 чол. Переважно польської національності. У 1926 році поляки становили 76,2 %. до 1937 року в селі була середня польська школа.
До війни село мало трагічну, подібну до сотень інших сіл, долю з розкуркуленням найміцніших господарів (Сорочинських, Жидецьких), голодомором 1932—1933 років, репресіями найбільш свідомих, освічених, активних людей. Із розібраного в Топорищах костелу в Коритищі після війни побудовано клуб.
Нині Коритище входить до Топорищенської сільради, у ньому проживає близько 100 чоловік, переважно похилого віку, більшість з яких польського походження. На початку 90-х років мешканці отримали можливість відправляти богослужіння римо-католицького обряду.
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 114 осіб, з них 98,25 % зазначили рідною українську мову, а 1,75 % — російську[2].