Корницький Петро Іванович

З п'ятнадцятирічного віку працював на виробництві. Був учнем слюсаря київського заводу «Червоний екскаватор», слюсарем та інструктором школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) київського заводу «Більшовик».

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1935 році закінчив Київський політехнічний інститут, здобув спеціальність інженера-механіка.

У 1935—1941 роках — начальник дільниці, начальник ряду цехів київського заводу «Більшовик». Двічі обирався секретарем заводського партійного комітету.

У 1941 — листопаді 1943 року — в евакуації в місті Свердловську, РРФСР. Працював начальником відділу, головним технологом, заступником директора евакуйованого заводу «Більшовик». У 1943 році обирався 2-м секретарем Жовтневого районного комітету ВКП(б) міста Свердловська.

У листопаді 1943 — лютому 1948 року — 1-й секретар Кагановичського (потім — Московського) районного комітету КП(б)У міста Києва.

У лютому — грудні 1948 року — секретар Київського міського комітету КП(б)У по кадрах.

У грудні 1948 — січні 1952 року — 2-й секретар Київського міського комітету КП(б)У.

З 27 січня по серпень 1952 року — 1-й секретар Полтавського міського комітету КПУ.

У лютому 1954 — жовтні 1961 року — 1-й секретар Сімферопольського міського комітету КПУ.

У 1961—1962 роках — директор Сімферопольського ливарно-механічного заводу (потім — «Фіолент») Міністерства суднобудівної промисловості СРСР.

З 1962 року — персональний пенсіонер у Києві.

• два ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948,)
• орден «Знак Пошани» (5.08.1944)
• медалі

• газета «Вечірній Київ» (Київ) — липень 1978 року.