Корнич

Лежить на лівому березі Прута, за 7 км від районного центру, за 3 км від залізничної станції Матіївці. Через село проходить шосе.

Населення — 2306 осіб. Сільській раді підпорядковане село Грушів.

У Корничі є середня школа, будинок культури, дитячий садочок «Калинка», бібліотека, шкільний краєзнавчий музей, спортивна дитяча школа.

Сільський староста: Федуник Роман

На території Корнича і Грушева виявлено поселення трипільської культури, доби пізньої бронзи, 2 могильники культури карпатських курганів та поселення давньоруських часів.

Вперше в письмових джерелах Корнич згадується 1472 року[1].

Мешканці села перебували в повстанських загонах під час Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років.

У  1932 році побудовано велику муровану церкву св. Миколая заввишки 45 метрів, духовним наставником є о. Василь Коновалюк. Храмове свято — на літнього Миколи.

У 1961 році побудовано нову ЗОШ — 1-3 ступенів, директор Лапчинський  Василь  Петрович.

У 1976 році відкрито будинок культури, директор — Йосипчук  Орест  Миколаєвич, у приміщенні будинку культури знаходиться бібліотека (завідувач — Григорчук Орися Іванівна) та дитяча спортивна школа (директор — Воронюк  Василь Іванович).

У 1982 році відкрито дитячий садок «Калинка» (завідувач — Павлюк Орися Василівна).

У селі споруджено пам'ятник воїнам — односельчанам, які загинули в роки Другої світової війни.

Відновлено 3 листопада 1989 року стрілецьку могилу, зруйновану у 1949 році. Це була перша відновлена могила, заввишки 4 м, висипана за одну ніч односельцями — Ярославом Павлюком та Мирославом Григорчуком, організатор — Михайло Антонюк. 24 жовтня 1989 року десятки синьо-жовтих прапорів майоріли, а могила була закладена свічками — зійшлося все село на мітинг.

30 серпня 1992 року відкрито погруддя великому мислителю, філософу, письменнику Іванові Франку. Організатором був Михайло Васильович Антонюк.

3 вересня 1989 року відбувся перший відновлений «Фестин».

Хрест воїнам УПА встановлений на місці загибелі героїв-повстанців. Виготовлений майстром різьбярем Степаном Смільським, освячений 5 червня 1994 року. Дерев'яний хрест замінено на залізний майстром Ігорем Грабом.

Гордістю нашого села був майстер-ткач Антонюк Іван Васильович, про його життя знято документальний фільм «Свято на вулиці вуйка Івана». Своє вміння передав народній майстрині Катерині Романенчук.

У 2021 році відкрили амбулаторію загальної практики сімейної медицини.[2]

• Антонюк Іван Васильович (1923–1995) — майстер народної творчості, народний майстер (1985).
• Городницька Ярослава Михайлівна — заслужений учитель України (2007).
• Клапчук Михайло — український етнограф, археолог, геолог.
• Григорчук Роман Йосипович — український футболіст та футбольний тренер.
• ^{[джерело?]}

• Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. — Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. — К. : Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. — С. 340.