Корольов Микола Кузьмович

Рано став сиротою: наприкінці 1930-х років його батьки були репресовані і вихованням Миколи та його брата займалася тітка. Микола почав грати у футбол разом з учнями школи № 86 на Холодній Горі і, захопившись грою, став серйозно займатися в школі Харківського міськвно. Вже 1953 року 16-річний Микола став грати на першість міста за команду «Медик».

1955 року Корольов дебютував у всесоюзних змаганнях: він виходив на поле у складі «Локомотива», який виступав у другій зоні класу «Б»[1]. Новачок у першому ж своєму сезоні зміг двічі відзначитися у воротах суперників.

1956 року Микола Корольов разом з більшістю гравців «Локомотива» перейшов до «Авангарду», який зайняв місце «Локомотива» у класі «Б». Дебютував у складі нової команди у другому матчі команди, 8 квітня 1956 року, вийшовши на заміну замість Євгена Догадіна ще в першому таймі матчу проти «Динамо» (Таллінн) 2:0. Молодий нападник став автором другого голу у ворота талліннців[2]. Того сезону Микола взяв участь в 23 матчах (переважно виходячи на заміну) в яких забив 4 голи (більше в тому чемпіонаті в складі харків'ян забив тільки капітан Віталій Зуб)[3].

У наступному чемпіонаті Корольов вже був одним з основних гравців, він взяв участь у 29 матчах (із 34). Однак тренери команди воліли експериментувати з позицією молодого футболіста: більшу частину турніру він відіграв у півзахисті, а в деяких матчах був захисником. Звідси його низька результативність — лише 3 голи[4][5].

У наступних двох сезонах тренери нарешті визначилися з амплуа Корольова: більшість матчів він проводив на позиції лівого крайнього нападника. У чемпіонаті 1959 року «Авангард» посів третє місце, здобувши путівку до класу «А». У 28 турі того чемпіонату в матчі з «Колгоспником» з Полтави Корольов отримав першу в кар'єрі червону картку за удар гравця суперника[6].

1960 року Корольов разом зі Станіславом Костюком став другим бомбардиром команди (обидва забили по 5 м'ячів; 8 забив Юрій Нестеров). Микола мав можливість забити перший гол клубу у вищій лізі: у другому турі чемпіонату 14 квітня 1960 року в домашньому матчі з «Зенітом» на 10 хвилині йому довірили пробивати пенальті за фол на Нестерові. Однак удар у правий нижній кут воротар «Зеніту» Анзор Кавазашвілі перевів на кутовий[7]. Той матч закінчився нульовою нічиєю, а перший гол «Авангарду» забив у четвертому турі Костюк.

Сезон 1961 року став тріумфальним і для клубу і для гравця. «Авангард» посів шосте місце в чемпіонаті (найвище досягнення команди у чемпіонатах СРСР), а нападник став найкращим бомбардиром команди, відзначившись 10 разів (в тому числі перший у його кар'єрі дубль у ворота СКА з Ростова-на-Дону) в 28 матчах, в яких він взяв участь. В останньому матчі чемпіонату з «Пахтакором» з Ташкента, Микола отримав свою другу червону картку[8][9].

1962 рік став менш успішним для «Авангарду»: команда посіла 14-те місце, забивши 21 гол. Корольов знову став найкращим бомбардиром клубу, на цей розділивши це досягнення з Костюком (обидва забили по 6 голів)[10]. У наступних трьох чемпіонатах Микола знову забивав більше всіх в «Авангарді» (8, 17 та 13 голів відповідно). Хоча результати команди тільки погіршилися: вже в сезоні 1963 року клуб покинув першу групу класу «А». А пізніше займав 6 і 3 місця у другій групі класу «А». Унікальним для нападника став матч 29 травня 1963 року проти «Динамо» (Тбілісі) (0:4). У ньому Корольов не реалізував два пенальті (при рахунку 1:0 і 2:0 на користь господарів)[11]. У сезоні 1964 він став третім бомбардиром другої групи класу «А» (більше — по 20 голів — забили нападники «Чорноморця» (Одеса) Василь Москаленко і «Жальгіріса» Ромуальдас Юшка). 1966 року «Авангард» посів лише 10-те місце, а Корольов забив 3 голи в 30 матчах. У Миколи виник конфлікт з новим тренером команди Віктором Каневським, і по закінченні сезону нападник перейшов у «Зірку» з Кіровограда.

У «Зірці» протягом двох сезонів, в яких він виступав у команді, він ставав найкращим бомбардиром (11 і 15 голів відповідно). 1969 року Корольов повернувся до харківського «Металісту» (так з 1967 року став називатися «Авангард»). Він зіграв 26 матчів, в яких забив 3 голи, після чого завершив кар'єру гравця.

Всього за «Металіст» і «Авангард» у всіх офіційних турнірах нападник провів 361 матч (більше матчів за команду провели лише три гравці), в яких забив 86 голів (другий результат в історії клубу). Він був відомий завдяки силі удару, також часто бив по воротах з будь-яких відстаней.