Корсиканці
Корсиканці (самоназва корсо / corso) — південноєвропейський романський народ у Франції, основне населення острова Корсика.
| Корсиканці Corso | |
|---|---|
 Корсиканка-в'язальниця на старій світлині | |
| Кількість | бл. 300 тис. чол. |
| Ареал |
 Франція: о. Корсика |
| Близькі до: |
французи, італійці романські народи |
| Мова |
французька корсиканська (переважно у побуті) |
| Релігія | католицтво |
Чисельність корсиканців сягає 300 тисяч чоловік. Розмовляють корсиканці французькою, у побуті ж використовують 2 говірки італійської мови — чизмонтанську та ольтремонтанську, які інколи розглядаються як діалекти окремої корсиканської мови. За віросповіданням є католиками.
Етнічна історія
Етнічну основу корсиканців склали іберійські та лігурійські племена. У VIII—V століттях до нашої ери вони зазнали культурного впливу фінікійців, етрусків, греків і карфагенян.
В результаті завоювання Корсики Римом (III ст. до н. е.) населення острова було поступово романізовано.
У ранньому Середньовіччі відбулося змішання латиномовного населення острова з греками-візантійцями, готами, лангобардами, франками. Відтак, розпочалося формування корсиканської етнічної спільноти.
У IX столітті Корсику захопили араби, в XI—XIV століття на ній панували пізанці і генуезці, що мали на корсиканців великий культурний і мовний вплив.
Проникнення в середовище корсиканців французької мови та культури почалося цілеспрямовано лише в останній третині XVIII століття, коли острів увійшов (остаточно 1796 року) до складу Франції.
Найвідомішим корсиканцем у світі є Наполеон I Бонапарт.
Традиційне господарство і культура
Головні традиційні заняття корсиканців — виноградарство, городництво, вирощування оливок, зернових, каштанів. Також розвинені тваринництво (вівці, кози), рибальство, видобуток морських губок і коралів, ремесла (плетіння кошиків, солом'яних капелюхів і т. п.), в'язання.
У теперішній час велике місце в економіці Корсики посідає обслуговування туристів.
Чимало сільських і міських поселень корсиканців, що виникли в період арабського завоювання, розташовані ярусами на скелях.
Традиційний костюм — як архаїчний чоловічий, так і пізніший жіночий — близький до сардинського.
Сімейні обряди корсиканців в наші дні представлені лише фрагментарно. Зокрема, зберігаються звичаї, пов'язані зі сватанням, кровною помстою (вендетта), ритуальні скачки у день весілля тощо. У корсиканському фольклорі особливе місце займали пісні-плачі, віршовані імпровізації.
Джерела і посилання
- Красновская Н. А. Корсиканцы // Народы и религии мира: Энциклопедия / Гл. ред. В. А. Тишков. Редкол.: О. Ю. Артемова, С. А. Арутюнов, А. Н. Кожановский, В. М. Макаревич (зам. гл. ред.), В. А. Попов, П. И. Пучков (зам. гл. ред.), Г. Ю. Ситнянский. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1998, — 928 с.: ил. — ISBN 5-85270-155-6 (рос.) → електронне посилання[недоступне посилання з липня 2019]
- Корсиканцы, ст. // Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: "Советская энциклопедия", 1988 (рос.)