Космін Олерою

Космін Олерою (рум. Cosmin Olăroiu, нар. 10 червня 1969, Бухарест) — румунський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри тренер. Тренер року в Румунії 2006 року. Тренер року в ОАЕ (2014, 2016, 2017).

Космін Олерою
Космін Олерою
Особисті дані
Народження 10 червня 1969(1969-06-10) (52 роки)
  Бухарест, Румунія
Зріст 187 см
Вага 80 кг
Громадянство  Румунія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
«Стяуа»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1989–1992 «Глорія» (Бузеу) 56 (7)
1992–1995 «Прогресул» 80 (8)
1995–1997 «Університатя» (Крайова) 39 (2)
1997–2000 «Сувон Самсунг Блювінгз» 98 (7)
2000 «ДЖЕФ Юнайтед» 10 (0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2000–2002 «Націонал»
2002 «Стяуа»
2002–2005 «Прогресул»
2005 «Політехніка»
2005–2007 «Стяуа»
2007–2009 «Аль-Хіляль»
2009–2010 «Аль-Садд»
2011 «Стяуа»
2011–2013 «Аль-Айн»
2013–2017 «Аль-Аглі» (Дубай)
2014–2015 Саудівська Аравія
Звання, нагороди
Нагороди

Медаль „Meritul Sportiv”d

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Народився 10 червня 1969 року в місті Бухарест. Вихованець футбольної школи клубу «Стяуа».

У дорослому футболі дебютував 1989 року виступами за команду «Глорія» (Бузеу), в якій провів три сезони, взявши участь у 56 матчах чемпіонату.

З 1992 року виступав за «Прогресул». Відіграв за бухарестську команду наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Прогресула», був основним гравцем захисту команди.

1995 року уклав контракт з клубом «Університатя» (Крайова), у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця.

З 1997 року три сезони захищав кольори команди клубу «Сувон Самсунг Блювінгз». Граючи у складі «Сувон Самсунг Блювінгз» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди, по два рази вигравши чемпіонат Південної Кореї, Кубок ліги і Суперкубок Південної Кореї.

Завершив професійну ігрову кар'єру в японському клубі «ДЖЕФ Юнайтед», за який виступав протягом сезону 2000 року.

Кар'єра тренера

Початок кар'єри

У 2000 році почав тренерську кар'єру, очоливши бухарестський «Націонал». Перший сезон під керівництвом Олерою команда завершила на 7 місці, а на наступний рік посіла друге місце в чемпіонаті, випередивши «Стяуа» та «Рапід».

У 2002 році підписав контракт зі «Стяуа», але провівши всього сім матчів, подав у відставку, звинувативши керівництво клубу і гравців у відсутності підтримки[1]. Після відставки повернувся в «Націонал» на посаду генерального менеджера, а в 2003 році знову став головним тренером, змінивши Вальтера Дзенгу.

Взимку 2004 року очолив «Політехніку», привівши з собою ряд гравців з «Націонала». Команда під його керівництвом досягла найкращого результату в історії, посівши 4 місце в чемпіонаті. Тим не менш, у листопаді 2005 року власник «Політехніки» Маріан Янку відправив Олерою у відставку[2].

«Стяуа» й успіхи в Європі

Через кілька днів після відставки, новий власник «Стяуа» Джіджі Бекалі запросив його на посаду головного тренера замість Олега Протасова[3]. За підсумками сезону «Стяуа» виграв чемпіонський титул, а також дійшов до півфіналу Кубка УЄФА. Влітку був виграний Суперкубок Румунії, а восени команда пробилася в групову стадію Ліги чемпіонів. За це 2006 року Олерою був визнаний найкращим тренером року в Румунії.

«Аль-Хіляль»

У червні 2007 року Олерою підписав контракт з «Аль-Хілялем»[4]. У 2008 році він підтвердив свою тренерську кваліфікацію, вигравши Кубок наслідного принца і чемпіонат. У лютому 2009 року залишив команду, залишивши її на першому місці в чемпіонаті, вигравши ще один Кубок наслідного принца[5].

«Аль-Садд»

У квітні 2009 року підписав дворічну угоду з катарським «Аль-Саддом»[6]. У грудні 2010 року оголосив про відхід з клубу відразу після перемоги в Кубку зірок Катару[7].

«Аль-Айн»

Влітку 2011 року підписав контракт з «Аль-Айном». Під його керівництвом команда ледь не вилетіла з еміратської Про-ліги, але вже в сезоні 2011/12 завоювала чемпіонський титул. У вересні 2012 року здобула перемогу в Суперкубку ОАЕ.

У сезоні 2012/13 команда повторила успіх, вигравши другий чемпіонський титул поспіль. У червні 2013 року було оголошено про продовження контракту з тренером ще на два роки, однак 1 липня 2013 року Олерою покинув команду[8].

«Аль-Аглі»

6 липня 2013 року очолив дубайське «Аль-Аглі», підписавши контракт на три роки. 30 серпня здобув перемогу над своїм колишнім клубом у матчі за Суперкубок Еміратів[9]. У квітні 2014 року команда завоювала чемпіонський титул, який для Олерою став третім поспіль. Йому був вручений приз Тренеру року[10].

У 2015 році команда дійшла до фіналу Ліги чемпіонів АФК, де поступилася китайському «Гуанчжоу Евергранд».

У сезоні 2016/2017 року Олерою став одним із найоплачуваніших тренерів у світовому футболі[11], заробляючи суму в 6,5 мільйонів євро щорічно[12]. У грудні 2017 року покинув клуб.

Саудівська Аравія

15 грудня 2014 року було оголошено про те, що Олерою очолить збірну Саудівської Аравії на Кубку Азії 2015[13]. Під його керівництвом команда поступилася в товариських матчах Бахрейну і Південній Кореї. Фінальний турнір Кубка Азії склався невдало — у трьох матчах була здобута одна перемога і саудівська команда відправилася додому після групового етапу. Після цього Олерою повернувся до роботи в клубі.

Титули і досягнення

Як гравця

«Сувон Самсунг Блювінгз»

Як тренера

«Стяуа»
«Аль-Хіляль»
«Аль-Садд»
«Аль-Айн»
«Аль-Аглі»
  • Чемпіон ОАЕ: 2013/14, 2015/16
  • Володар Кубка ліги ОАЕ: 2013/14, 2016/17
  • Суперкубок ОАЕ: 2013, 2014, 2016

Індивідуальні

  • Тренер року в Румунії: 2006
  • Тренер року в ОАЕ: 2014, 2016, 2017

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.