Протасов Олег Валерійович
Оле́г Вале́рійович Прота́сов (нар. 4 лютого 1964, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — радянський і український футболіст, тренер та футбольний функціонер. Заслужений майстер спорту СРСР (1988). За збірну Радянського Союзу зіграв 68 ігор, забив 28 м'ячів. За збірну України зіграв 1 гру. Другий найкращий бомбардир у історії команди СРСР після Олега Блохіна. Володар «Срібного бутса» 1985 року. Найкращий футболіст СРСР 1987. Віце-чемпіон Європи 1988. Зять Євгена Лемешка[4].
Олег Протасов | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
![]() Олег Протасов | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Олег Валерійович Протасов | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 4 лютого 1964[1][2][3] (58 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 185 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 75 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | ![]() | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Життєпис
Нападник
Народився 4 лютого 1964 року в Дніпропетровську. Вихованець футбольної школи «Дніпро-75». Перші тренери — Борис Дановський та Ігор Вітрогонов. Ще у 1978 році відомий тренер Гаврило Качалін після гри юнацьких команд «Дніпра» та московського «Динамо» відзначив дії швидкого нападника Олега Протасова та талановитого Геннадія Литовченка у складі «дніпрян».
У своєму першому сезоні (1982) 18-річний нападник зіграв 4 гри та забив 1 гол. У 1983 році Протасов став уже гравцем основного складу і забив 7 голів у 22 матчах, а «Дніпро» вперше у історії стало чемпіоном СРСР. Тоді у лінії нападу партнерами Протасова були Олег Таран та Володимир Лютий. Наступного року він провів у першості 17 м'ячів та дебютував у головній збірній країни (28 березня 1984, ФРН — СРСР — 2:1).

1985-й рік став особливим у кар'єрі Олега Протасова — форвард забив 35 голів (у проведених 33 іграх) у чемпіонаті СРСР і побив рекорд «спартаківця» Микити Симоняна (34 голи), який тримався від 1950 року. За таку результативність нападник отримав «Срібний бутс» «France Football» (переміг голландець Марко ван Бастен — 37 м'ячів). Коли в грудні «France Football» вибирав лауреата «Золотого м'яча», радянський футболіст зайняв 7-е місце серед найкращих гравців Європи.
Дніпропетровець був у складі збірної СРСР на чемпіонаті світу у Мексиці 1986. Але головною ударною силою «сборної» були Бєланов та Заваров, тому Олег провів на турнірі тільки одну гру — проти Канади.
У 1987 році «Дніпро» під керівництвом Євгена Мефодійовича Кучеревського зайняв 2-ге місце у чемпіонаті СРСР, а найкращий голеадор клубу забив 18 голів.
Перед початком сезону 1988 лідери команди Литовченко та Протасов перейшли до «Динамо» (Київ), яке тренував Валерій Лобановський — наставник збірної Радянського Союзу. У середині 80-х років динамівці були фундаментом головної команди країни, а перехід ще 2 гравців збірної у лави «Динамо» допомогло зміцнити колектив. Попри не надто високу результативність того року (11 голів), головним успіхом було «срібло» на чемпіонаті Європи 1988. Там Олег вже був незамінним гравцем «основи» і, забивши 2 м'ячі, поділив титул другого найкращого бомбардира турніру. Найкращим став голландський нападник Марко ван Бастен, який запам'ятався феноменальним голом у ворота Ріната Дасаєва у фіналі.
У самому кінці 1980-х років, після початку «перестройки» чимало радянських футболістів (Блохін, Дасаєв, Заваров та ін.) вирушало грати за кордон. Олег Протасов разом з Геннадієм Литовченком та Юрієм Савичевим поїхали до Грецію — у «Олімпіакос». Їх запросив новопризначений наставник команди Олег Блохін. Дніпропетровець грав на пристойному рівні, але після розвалу СРСР нападника зовсім не викликали до збірної України, з інших республік (наприклад, Росії) пропозицій теж не було тому й зіграв він за «синьо-жовтих» тільки 1 гру (7 вересня 1994 р. проти Литви).
Потім нападник 2 сезони — 1994 і 1995 провів у Японії, граючи за команду «Ґамба» Осака. Разом з ним у той час за клуб виступали такі колишні футболісти збірної СРСР як Ахрік Цвейба та Сергій Алейніков.
Повернувшись до вже знайомої Греції Протасов виступав у менших командах — «Верії» та «Проодефтікі». Забивши за ці колективи ще сумарні 16 голів Олег Протасов зумів потрапити до списку 100 найкращих бомбардирів чемпіонату Греції за підсумками усього XX сторіччя.[5]
Тренер
На початку 2003 року очолив «Олімпіакос» і виграв з клубом чемпіонат Греції. Але наступного сезону команда невпевнено виступала у Лізі чемпіонів й після поразки «Олімпіакоса» у внітрішній першості від «АЕКа» (0:1) Протасова звільнено в березні 2004 року. Після короткотривалої роботи у кіпрському «АЕЛі» українського тренера запросили до «Стяуа» (Бухарест). Румунська команда йшла на другому місці у чемпіонаті і вийшла до 1/16 Кубка УЄФА, але керівництво вирішило позбутися наставника. У грудні 2005 року Олег Протасов підписав контракт з рідною командою «Дніпро» (Дніпропетровськ) (після того як посаду головного тренера залишив багаторічний керманич Євген Кучеревський).[6] Команда посіла 6-е місця у першості 2005/06 та 4-е у наступному сезоні.
У чемпіонаті 2007/08 «Дніпро» та «Металіст» (Харків) почали реально боротися за одне з перших двох місць у чемпіонаті, які до того кілька років поспіль ділили тільки «Динамо» та «Шахтар». Після таких успіхів Олега Протасова називали серед кандидатів на пост головного тренера збірної України після відставки Олега Блохіна у грудні 2007 року[7].
У листопаді 2011 р. став головним тренером казахської «Астани», замінивши німецького фахівця Хольгера Фаха. Перед 48-річним фахівцем стояло завдання виграти чемпіонат і отримати путівку в Лігу чемпіонів. Однак, невдалий старт (8 очок в 7 зіграних матчах, 9-е місце з 14 можливих) перервав роботу Протасова в Казахстані. Приводом для звільнення стала домашня поразка від аутсайдера казахстанської ліги «Окжетпеса» — 1:4, який здобув у Астані перші очки в турнірі[8].
У березні 2017 року призначений на посаду технічного директора Федерації футболу України[9].
Титули та досягнення
Гравця
- Чемпіон СРСР: 1983 і 1990
- Кубок СРСР: 1990.
- Кубок Греції: 1992
- Суперкубок Греції: 1992
- фіналіст чемпіонату Європи 1988
- найкращий футболіст СРСР: 1987
- найкращий бомбардир чемпіонату СРСР: 1985, 1987 та 1990
- у списку 33-х найкращих футболістів СРСР — 7 разів (4 рази — № 1)
- учасник чемпіонатів світу 1986 та 1990
Тренера
Бомбардирські досягнення
- Найкращий бомбардир в історії клубу «Дніпро» Дніпропетровськ — 108 голів у 170 іграх. Він же став найрезультативнішим за сезон — 40 голів у 1985 році. Середня результативність: 0,62 забитих голів за матч[10].
- Другий найкращий голеадор збірної Радянського Союзу в історії (поступається лише Олегові Блохіну) — 29 м'ячів, 68 ігор. Середня результативність: 0,43 забитих голів за матч.
- Другий у списку «Клубу імені Григорія Федотова»(Клуб Григорія Федотова), який фіксує найкращих бомбардирів всіх часів у чемпіонатах СРСР та Росії (сумують усі м'ячі, забиті гравцем за свій клуб у чемпіонаті, Кубку країни та євротурнірах і голи за збірну).
- 8-е місце у списку найкращих бомбардирів радянської вищої ліги за всі роки — 125 голів, 218 матчів. Цього він досяг лише за 9 сезонів — 1982—1990. Середня результативність: 0,57 забитих голів за матч[11].
- Входить у сотню найуспішніших голеадорів чемпіонату Греції у XX сторіччі — за команди «Олімпіакос», «Верія» та «Проодефтікі» Олег Протасов разом здобув 62 голи у 175 поєдинках. Середня результативність: 0,35 забитих голів за матч.[12]
- Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 275 голів
Член № 1 Клубу бомбардирів Олега Протасова — 103 голи.
Статистика виступів
Клубна
Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Конт. | Всього | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
![]() |
1982 | 4 | 1 | - | - | - | - | 4 | 1 |
1983 | 21 | 7 | 2 | 0 | - | - | 23 | 7 | |
1984 | 34 | 17 | 2 | 2 | 6 | 0 | 42 | 19 | |
1985 | 33 | 35 | 2 | 1 | 6 | 4 | 41 | 40 | |
1986 | 23 | 17 | 1 | 1 | 2 | 0 | 26 | 18 | |
1987 | 30 | 18 | 4 | 3 | - | - | 34 | 21 | |
![]() |
1988 | 29 | 11 | 5 | 2 | - | - | 34 | 13 |
1989 | 26 | 7 | 6 | 2 | 3 | 1 | 35 | 10 | |
1990 | 16 | 12 | 1 | 1 | - | - | 17 | 13 | |
![]() |
1990-91 | 29 | 11 | 2 | 1 | - | - | 31 | 12 |
1991-92 | 21 | 15 | 6 | 3 | - | - | 27 | 18 | |
1992-93 | 24 | 14 | 9 | 3 | 4 | 1 | 37 | 18 | |
1993-94 | 9 | 8 | 4 | 1 | 1 | 0 | 14 | 9 | |
![]() |
1994 | 27 | 11 | 4 | 4 | 3 | 0 | 34 | 15 |
1995 | 28 | 13 | - | - | - | - | 28 | 13 | |
![]() |
1997 | 30 | 4 | 4 | 1 | - | - | 34 | 5 |
1998 | 32 | 7 | 1 | 0 | - | - | 33 | 7 | |
![]() |
1998 | 28 | 5 | - | - | - | - | 28 | 5 |
Всього за кар'єру | 444 | 213 | 53 | 25 | 25 | 6 | 522 | 244 |
Матчі за збірні
Дата | Місто | Господарі | Результат | Гості | Турнір | Голи | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|---|
7-9-1994 | Київ | Україна ![]() | 0 – 2 | ![]() | Відбір до ЧЄ 1996 | - | |
Усього | Матчів | 1 | Голів | 0 |
Цікаві факти
- Протасов народився практично на тій самій вулиці (за кілька кварталів від іншого будинку), де 5 років до того з'явився на світ Анатолій Дем'яненко.[14][15]
- Після сезону 1985 року про Протасова склали вірш:
![]() |
Два прориви – два голи! Отака робота! Де такі майстри були Бити по воротах? А голландцям з того часу Щось погано спиться: Кажуть, буцім-то Протасов Їм і досі сниться![16] |
![]() |
Див. також
Примітки
- Transfermarkt.de — 2000.
- Base de Datos del Futbol Argentino
- FBref
- Стригун Ю. Євген Лемешко помер після інсульту // Газета по-українськи. — К., 2016. — № 46 (1902) (7 черв.). — С. 21. — (Некрологи)
- Чемпіонат Греції: найкращі голеадоди XX сторіччя(англ.)
- Protasov promises to revive Dnipro (CNN)(англ.)
- Кем заменить Блохина? (sport.com.ua)[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
- Протасов покинул «Астану» (рос.)
- Протасов: Як технічний директор ФФУ я маю бути в курсі всього
- Новый клубный «украинский» рекордсмен (рос.)
- Пирогов Б. А. Футбол. — Москва: «Советский спорт», 1995. — 512 с., ил. — (История отечественного спорта).
- http://www.legioner.kulichki.com/index.php?id=11&lang=ru&player=297
- Статистика виступів Олега Протасова
- http://football.sport.com.ua/news.phtml?id=13221%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
- http://gorod.dp.ua/tema/persons/?pageid=835
- Рыцарь атаки (рос.)
Джерела
- Бондар Юрій, Шпак Віктор. У боротьбі за футбольний трон. — К., 2009.
- Гнатюк В. Футбольні зірки України. — Кривий Ріг, 2007.
- «Динамо» Київ. 80 років // Медіа-центр «Динамо» Київ. 2007.
- Травкін М. Збірна СРСР. — Харків, 1991. (рос.)
- Хохлюк В.. Бомбардири України. — Ровеньки, 2011. — С. 8—9. — ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)
Посилання
- Біографічна довідка на ukrsoccerhistory.com
- Керівництво «Дніпра» — офіційна сторінка клубу
- Реєстр матчів на офіційному сайті ФФУ
- Дані про Олега Протасова на сторінці збірної СРСР/Росії (рос.)
- Грецька кар'єра Протасова на legioner.kulichki.com (рос.)
- Днепропетровск — знаменитые люди города и края (рос.)
- Розмова з Олегом Протасовом (17.04.2006)[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Статистики кар'єри на klisf.info (рос.)