Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Отинія)
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії, або костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (пол. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny), — культова споруда, парафіяльний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької церкви в Україні у смт Отинії Коломийського району Івано-Франківської області. Взірець неоготики авторства Теодора Тальовського.
| Костел Успіння Пресвятої Діви Марії | |
|---|---|
 Костел Успіння Матері Божої, смт Отинія | |
| 48°44′06″ пн. ш. 24°51′42″ сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Отинія (Коломийський район, Івано-Франківська область) |
| Архітектор | Теодор Тальовський |
| Початок будівництва | 1905 |
| Кінець будівництва | 1918 |
| Стиль | неоготика |
| Належність | Римо-Католицька Церква |
  Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Отинія) (Україна) | |
| |
 Костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі | |
Храмове свято — Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (15 серпня).
Опис
Отинійський костел Успіння Матері Божої — цегляний, має розміри 31×20 м.
За архітектурним вирішенням храм є типовим вірцем неоготики.
З історії храму
Костел побудувано в 1905—1918 роках зусиллями пароха кс. Людвіка Швайгера. Автором проекту став Теодор Мар'ян Тальовський.
У 1919 році настоятелем парафії став кс. Францішек Вишатицький, який продовжував будову всередині святині.
24 березня 1924 року вперше в отинійському костелі заграв орган. У головному вівтарі у 1920-х роках вмістили чудотворна ікона (образ) Успіння Матері Божої[джерело?], намальований у 1718 році Казімежом Ладонським з Жукова.
У 1937 році кс. Станіслав Перенц вклав чудотворний образ Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в позолочені рами.
Після приходу совєтів і по закінченні ІІ Світової війни з утисками релігійного життя ця доля не оминула і отинійський костел. Але в червні 1945 року всі костельні речі вивезли до Ліготи Ксьонженцої в Польщі. Там на місці зруйнованого євангелістського храму побудовано новий костел, на взірець отинійського, в якому помістили образ Матері Божої з Отинії.
У цей же час у приміщенні отинійського костелу влаштували склад хімікатів, потім філіал заводу «Індуктор», згодом планували відкрити музей.
Однак зі здобуттям Україною незалежності (1991) відбулося відродження релігійної громади римо-католиків в Отинії — і в 1992 році стараннями римсько-католицької громади і кс. Петра Бука святиню повернули вірним. 12 грудня, того ж (1992) року відбулося урочисте відкриття і посвячення храму, на якому був присутній кс. Єпископ Маркіян Трофим'як. Ксьондз Казимир Галімурка став настоятелем парафії.
У 1997 році до Отинії привезли копію образу Внебовзяття Матері Божої.
Нині (2000-ні) ксьондз Отинійського костелу — Петро Малий.
Світлини
Посилання
- Карпати, червень 2008 року. День сьомий: Яблунів -> Отинія -> Коропець -> Золотий_Потік -> Бучач -> Язловець -> Кременець -> Київ на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка (укр.) (рос.) (англ.) // інформаційна таблиця на костелі
- Otynia. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny. (пол.)
- Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny w Otynii[недоступне посилання з липня 2019]. (пол.)