Внебовзяття Пресвятої Діви Марії

Внебовзя́ття Пресвятої Діви Марії[1] (також Взяття Пресвятої Діви Марії в небесну славу, Внебовзяття Богородиці, Небовзяття Богородиці; лат. Assumptio Beatae Mariae Virginis) — християнський догмат про взяття Діви Марії на Небеса. Складова вчення Католицької церкви, частини православних[яких?], давньосхідних і протестантських церков.

Внебовзяття (взяття на Небеса) Діви Марії.

За католицьким догматом, після закінчення земного життя Діви Марії, її душа і тіло були взяті до Небес. Після цього Богородиця була коронована Королевою Небес. У католицькому богослов'ї остаточно не вирішене питання, чи завершення земного життя Богородиці означає її смерть, хоча більшість середньовічних західних богословів уважали, що Пречиста дійсно померла.

Вчення про Внебовзяття існувало в Церкві з часів середньовіччя, але було визнано догматом лише 1 листопада 1950 року Римським Папою Пієм XII в апостольській конституції «Munificentissimus Deus». Догмат підтримав Другий Ватиканський собор у конституції «Lumen Gentium». Святкується 15 серпня. Цьому святові передує піст, який закінчується ввечері 14 серпня.

Існують думки, що термін «Вознесіння Діви Марії» є помилковим, оскільки: 1) «Вознесіння» вживається лише стосовно Христа («Вознесіння Христове»), який сам піднявся («вознісся») на Небеса; 2) «Внебовзяття» (лат. Assumptio) і «Вознесіння» (лат. Ascensio) — різні богословські поняття; Ascensio означає, що Христос сам возноситься (активний стан), а Assumptio — що Марію підносить Христос (пасивний стан)[2].

Отці Церкви

У VII—IX століттях на Заході співіснували так звані морталісти, що наполягали на факті фізичної смерті Марії, та їх опоненти — імморталісти. В IX столітті з'явилося апокрифічне послання Псевдо-Ієроніма, що говорило про вознесіння душі (але не тіла) Марії на небо і посмертної нетлінності її тіла. Послання Псевдо-Августина також говорило про тілесне вознесіння (і душі і тіла). До помірних морталістів належали Тома Аквінський, Бонавентура та Йоан Дунс Скот, які відстоювали принцип гармонії природи та благодаті, визначені для Діви Марії.

Свято

Взяття Богородиці в небесну славу відзначається як церковне свято. Існує традиція в цей день приносити перші плоди нового врожаю в дар церквам та каплицям, присвяченим Діві Марії. Свято супроводжується урочистими богослужіннями, церковними процесіями й театральними дійствами.

Копти святкують його 22 серпня й називають «Взяття Богородиці в Небесну славу». У середньовічній Баварії Внебовзяття відзначалося 13 вересня, хоча деякі дієцезії (у Бранденбурзі, Майнці, Франкфурті та ін.) відзначали його 23-го, посилаючись на одкровення святої Єлизавети з Шонау та святого Бертрана, згідно з якими Марія була взята на небо на сороковий день після смерті.

Держави, де Внебовзяття Діви Марії  — неробочий день:

У мистецтві

Сюжетом Внебовзяття Діви Марії був надхненний ряд художників: Андреа дель Кастаньо, Корреджо, ван Дейк, Беноццо Ґоццолі, Ель Греко, Лоренцо Лотто, Бартоломе Естебан Мурільо, П'єтро Перуджіно, Пуссен, Рубенс, Тіціан.

У геральдиці

Див. також

Примітки
  1. Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. CREDO. Процитовано 2 серпня 2017.Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у питаннях та відповідях. CREDO. Процитовано 2 серпня 2017.
  2. Небовзяття — успення Богородиці.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.