Костенко Микола Васильович

Родина: батько Костенко Василь Антонович (1912–1978), мати Анастасія Сергіївна (1913–1995); дочка Зоя (1961).

Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, (1961–1967).

1967-68 рр. — старший викладач історії української журналістики, Київський університет ім. Т. Г. Шевченка.

1968-70 рр. — редактор газети «Зв'язківець України», Міністерство зв'язку України.

1970-75 рр. — кореспондент, начальник відділу газети «Советский пограничник», відповідльний редактор газети «Пограничник Арктики» (м. Воркута), відповідальний секретар газети «Советский пограничник» (м. Київ). Майор прикордонних військ, військовий журналіст.

1984-88 рр. — редактор газети «Ленінським шляхом», Полтавський обласний комітет КПУ.

1989-90 рр. — редактор газети «Студентський гарт», об'єднана рада вишів м. Полтава.

1990-93 рр. — редактор газети «Довір'я», Полтавська облпрофрада.

1993-95 рр.— 1-й заступник головного редактора газети «Полтавщина» Полтавської облдержадміністрації.

З 1995 р. — головний редактор газети «Довір'я», завідувач прес-центру Полтавської облпрофради;

2000–2005 рр. — голова Полтавської обласної організації НСПУ.

З 2006 р. — голова Полтавської спілки літераторів.

Автор книг:

• проза: «Хлоп'ята із „Сузір'я Одуда“ (1984), „Краюха Вечности“ (2005), „Золоті ворожбити“ (2006), „Посульські оповідання“ (2008), епічний роман-балада „Книга Велеса“ (1998);
• поезія: „Поза дзвіницями осені“ (1993), „Боже древо“ (1995), „На полі оманному“ (2002), „Старе вино“ (2006), „Стезя“ (2008), „О силе и духе“ (поема про Володимира Короленка), „Пасльонова планета“ (2011);
• літературознавчі нариси: „…І вимолимо в Бога рідне слово“ (1999), „Полтавська плеяда“ (2000), „Див. Сонцепоклонник Тичина“, „Тропами царя зверей“ (2003), „Синє яблуко“ рідної літератури. Орнаментальне бароко у прозі Любові Пономаренко» (2004), «Що на роду написано» (2009);
• публіцистика: «Епоха Моргуна: хліб і правда», 1 і 2 книги (2002, 2004);
• вибране: «Над темним хлібом душі. Пошук. Критика. Есе» (2010).

Головний редактор антології літераторів Полтавщини ХХ ст. «Калинове гроно» у 2-х томах (3-х книгах).

Нагороджений медалями «На відзнаку 1500-ліття міста Києва», «Ветеран праці» (1983), «Профспілковою відзнакою» Федерації профспілок України, почесною Грамотою Полтавської облдержадміністрації. Обирався депутатом Полтавської районної ради (1986-2000). Почесний громадянин рідного села Ісківці.

• Літературна премія Київського науково-виробничого об'єднання «Арсенал» (1983);
• Полтавська обласна премія імені Панаса Мирного (2001);
• Премія «Смарагдова ліра» Держкомкордону України (2006);
• Літературно-мистецька премія ім. Володимира Малика (2007);
• Полтавська обласна премія імені Леоніда Бразова (2007);
• Літературно-мистецька премія ім. Василя Симоненка (2009);
• Премія імені Володимира Короленка (2011).

• Дичко І. Що на роду написано (роздуми над книгою Миколи Костенка) / І. Дичко // Рідний край. – 2010. – № 1(22). – С. 241-249.
• Жовнір Н. Микола Костенко: «У всі часи людям була потрібна оптимістична література, і це залишається непохитним каноном для всіх письменників»: відомому полтавському письменникові, лауреату 17-ти премій Миколі Костенку виповнилось 70 років / Н. Жовнір // Вечірня Полтава. – 2009. – 1 квіт. – С. 5.
• Зелень М. Ліки для красного слова / М. Зелень // Вечірня Полтава. – 2010. – 24 берез. – С. 6. Зелень М. Світ красного слова знову у полі зору Миколи Костенка / М. Зелень // Вечірня Полтава. – 2010. – 24 листоп. – С. 8.
• Костенко Микола Васильович // Літератори Полтавщини: довідник. – Полтава, 2008. – С. 42-43.
• Любивий М. Стезею вірності добру / М. Любивий // Полтавський вісник. – 2009. – 20 берез. – С. 9. Микола Костенко // Калинове гроно: антологія поезії полтавських літераторів ХХ ст. – Полтава: Полтавський літератор, 2004. – С. 247-253.

• Костенко Микола Васильович
• Микола Костенко
• Втрата: Микола Костенко