Костянтин Єзовітов

Костянти́н Єзовітов (біл. Канстанцін (Кастусь) Езавітаў; 5 (17) травня 1893(18930517), Двінськ (зараз Даугавпілс, Латвія) — 23 травня 1946, Мінськ) — білоруський політичний, громадський і військовий діяч, публіцист, перекладач, педагог, генерал-майор, в першу світову війну проводив активну просвітницьку й організаційну роботу серед солдатів-білорусів Північного фронту. Був обраний заступником голови Центральної Білоруської Армійської Ради.

Костянтин Єзовітов біл. Кастусь Езавітаў
Костянтин Єзовітов
Міністр з військових справ БНР
21 лютого 1918 — травень 1918
Народження:	5 листопада 1893(1893-11-05) Двінськ, Російська імперія
Смерть:	23 травня 1946(1946-05-23) (52 роки) Мінськ, БРСР
Країна:	Російська імперія, Білоруська Народна Республіка, Латвія і Райхскомісаріат Остланд
Освіта:	Вітебський державний університет імені П. М. Машерова (1916) і Павловське військове училище
Партія:	Білоруська соціалістична громада
Медіафайли у Вікісховищі

Уряд БНР. К. Єзовітов стоїть третій зліва.

25 березня 1918 брав участь у проголошенні незалежності Білоруської Народної Республіки, входив до складу її Ради. Обіймав посаду народного секретаря з армійських справ (так званого міністра оборони).

У 1919–1920 роках був керівником армійської-дипломатичної місії БНР у Латвії та Естонії. Встановив дипломатичні відносини білоруського уряду з урядами України, Литви, Латвії, Естонії та Фінляндії, звернувся з проханням про військову допомогу до уряду США. Сприяв переходу генерала Булак-Балаховича на білоруську службу.

У 1921–1944 роках жив у Латвії. У 20-х роках арештований в групі білорусів Латгалії політичною поліцією ЛР (звинувачення в змові з метою приєднати Латгалії до Білорусі), в 1925 року в Двінську відбувся суд.

Під час Другої світової війни був членом Білоруської центральної ради, в 1945 році обіймав посаду військового міністра в уряді БЦР. У квітні 1945 року був заарештований СМЕРШем. За офіційною версією, помер від дистрофії у в'язниці.