Райхскомісаріат Остланд
Райхскомісаріа́т О́стланд (РКО) буквально «Райхскомісаріат Східного краю», — цивільний окупаційний режим, встановлений Нацистською Німеччиною в країнах Балтії (Естонія, Латвія і Литва) та більшій частині Білорусі під час Другої світової війни. На початковому етапі був також відомий як райхскомісаріат Baltenland («Балтійський край»)[1] У період передачі влади від військової адміністрації до створення німецької цивільної адміністрації — номінально під владою імперського міністерства у справах окупованих східних територій (нім. Reichsministerium für die besetzten Ostgebiete) на чолі з Альфредом Розенбергом, але де-факто під контролем Гінріха Лозе, призначеного райхскомісаром.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp)
.svg.png.webp)
Політика Нацистської Німеччини мала на меті поступове онімечення та переселення етнічних німців до краю.
Протягом 1943 — 1944 років Червона Армія поступово відвоювала більшу частину терену від німецької окупації. З просуванням радянських військ на захід райхскомісаріат фактично втратив свою функцію. Формально Остланд припинив діяльність у Франкфурті-на-Одері 27 січня 1945 року.[2]
Остланд не варто плутати з Обер Остом, який був створений як окупаційна влада балтійського краю Німецькою імперією в Першій світовій війні.
Адміністративна структура
Адміністративний центр — Рига. Райхскомісар — Гінріх Лозе, в 1944 році короткий час — Еріх Кох. Включав у себе генеральні округи:
- Білорутенія (нім. Weißruthenien), центр у Мінську (генеральний комісар Вільгельм Кубе, потім після його вбивства Курт фон Готберг). Регіональними центрами Білорутенії були: Барановичі, Вілейка, Ганцевичі, Глибоке, Ліда, Мінськ, Новогрудок, Слонім, Слуцьк. З 1943 на території генерального округу діяв національний парламент Білоруська центральна рада, у віданні якого перебувала армія (Білоруська крайова оборона) і поліція (Білоруська народна самодопомога).
- Литва (нім. Litauen), центр у Каунасі (генеральний комісар Теодор Адріан фон Рентельн). Національну «довірчу раду» очолював генерал Пятрас Кубілюнас. Пронімецьку позицію в Литві відстоювала Асоціація залізних вовків. Проте в цілому Литва залишалася швидше окупованою, ніж союзною Третьому райху країною.
- Латвія (нім. Lettland), центр у Ризі (генеральний комісар Отто Генріх Дрекслер). Для боротьби проти СРСР на території Латвії був створений Латиський легіон, куди увійшли дві латиські дивізії СС (15-та і 19-та гренадерської дивізії).
- Естонія (нім. Estland), центр в Ревелі (генеральний комісар Карл-Зігмунд Ліцман). На території Естонії діяли національні збройні формування Омакайтсе, на базі яких в кінці війни була створена окрема естонська дивізія СС
Крім намісників — німецьких генеральних комісарів — в 3 з 4 округів були створені місцеві адміністрації, на чолі яких стояли:
- Литва — генеральний радник генерал Пятрас Кубілюнас
- Латвія — генеральний директор генерал Оскарс Данкерс
- Естонія — національний директор Гяльмар Мяе
Примітки
- Kay, Alex J. (2006) Exploitation, Resettlement, Mass Murder: Political and Economic Planning for German Occupation Policy in the Soviet Union, 1940—1941, page 129. Berghahn Books.
- Verein für Computergenealogie (нім.)