Котик Валентин Олександрович

Ва́ля Ко́тик (Ко́тик Валенти́н Олекса́ндрович; 11 лютого 1930, Хмелівка — 17 лютого 1944, Заслав) — піонер, партизан-розвідник, Герой Радянського Союзу (посмертно).

Котик Валентин Олександрович
Офіційний портрет В. Котика кінця 1930-х років
Ім'я при народженні Котик Валентин Олександрович
Народження 11 лютого 1930(1930-02-11)
 СРСР, с. Хмелівка, Шепетівський район
Смерть 17 лютого 1944(1944-02-17) (14 років)
 СРСР, Ізяслав
Країна  СРСР
Війни / битви німецько-радянська війна і Друга світова війна
Нагороди Герой Радянського Союзу
Орден Леніна
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Партизан Вітчизняної війни II ступеня
 Котик Валентин Олександрович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 11 лютого 1930 року, в селі Хмелівка Шепетівського району, Хмельницької області. Вчився в школі № 4 міста Шепетівки. Із окупацією Шепетівки німецькими військами, Котик, згідно із твердженнями радянських джерел, вступив до партизанського загону.

Валя Котик був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «Партизан Вітчизняної війни» 2-го ступеня. У 1958 році Котика посмертно нагородили званням «Герой Радянського Союзу». Перед школою, в якій він вчився, йому встановлено пам'ятник.

Ілюстрація з книжки «Пионеры-герои»

Події

Як стверджують радянські автори[1]:

З 1942 року зв'язковий з Шепетівською підпільною партійною організацією.

З 1943 року юний патріот — розвідник шепетівського партизанського загону ім. Кармелюка[джерело?].

16 лютого 1944 року під час виконання завдання у місті Заславі, був легко поранений та наступного дня відправлений разом із своєю матір'ю на лікування до партизанського шпиталю у Стриганах. Біля міста потрапив під німецький авіаналіт, під час якого загинув від вибуху бомби. Був похований разом з іншими партизанами у братській могилі в селі Плужне[2]

У 1957 році знято фільм «Орлятко», в образі головного героя якого поєднані риси Валентина Котика й Марата Казея.

В 1958 році, 27 червня Указом Президіуму Верховної Ради СРСР, за проявлений героїзм в боротьбі з німецькими загарбниками, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після цього іменем Героя Радянського Союзу Валі Котика названі вулиці в Києві, Калінінграді, Кривому Розі, школи, теплоходи, встановлено пам'ятник в Шепетівці (1960), та Москві, Тольятті.

Примітки
  1. Бугай Е. М., Макухін М. Е. З когорти мужніх. — Львів: Каменяр, 1978
  2. Володимир Федотов. Як загинув Валя Котик // «Партнер» 3.03.2008. с. 4. Володимир Федотов: Так як загинув Валя Котик?

Література
  • Бугай Е. М., Макухін М. Е. З когорти мужніх. — Львів: Каменяр, 1978.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. Т. 1. — М.: Воениздат, 1987. (рос.)
  • Криворучко М. Г., и др. Памяти бессмертного подвига. — М., 1972. (рос.)
  • Котик А. Н. Он был пионером. — М., 1980. (рос.)
  • Наджафов Г. Д. Смелые не умирают. — М., 1968. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.