Кравченко Тетяна Едуардівна

Тетя́на Василівна Кра́вченко (при народженні — Токарева, 9 грудня 1953(19531209) Сталіно) — радянська і Українка актриса театру і кіно. Народна артистка Російської Федерації (2002).

Кравченко Тетяна Едуардівна
рос. Татьяна Эдуардовна Кравченко
Ім'я при народженні рос. Татьяна Эдуардовна Яковлева
Народилася 9 грудня 1953(1953-12-09)[1][2] (68 років)
Сталіно, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність акторка
Alma mater Школа-студія МХАТ (1976) і Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Знання мов російська
Заклад Ленком
Роки активності 1976 — тепер. час
Нагороди

Чайка (1998)

IMDb ID 0470392

Біографія

Народилась в місті Сталіно (Українська РСР), нині — Донецьк.

Батько Тетяни — Василь Дмитрович Токарєв, помер, коли їй було 3 місяці. Дівчинку виховувала мати — Емілія Іванівна Карлаш і вітчим — Едуард Семенович Яковлєв. Про те, що Е. С. Яковлєв не був їй рідним батьком, Тетяна дізналася у віці 10 років.

Брала участь в постановках шкільного театрального гуртка, читала вірші. В 1970 році закінчила середню школу № 20 міста Донецька, після чого подала документи на хімічний факультет Донецького державного університету, однак не пройшла за конкурсом. В 1971 році Тетяна, за згоди матері, поїхала в Москву вступати до театрального інституту. Боячись негативної реакції вітчима, для нього була оголошена версія, що Тетяна «пробує себе на математичний факультет МДУ».

З першої спроби вступила до Вищого театрального училища імені М. С. Щепкіна. Пронавчавшись там рік, була помічена Аллою Тарасовою і буквально переманена в Школу-студію МХАТ, куди була зачислена одразу на другий курс.

У 1976 році закінчила Школу-студію МХАТ (курс Павла Массальського і Алли Тарасової). На випускному спектаклі був присутній режисер Марк Захаров, який відразу ж запропонував молодій акторці ввійти в склад очолюваної ним трупи театру «Ленком».

При вступі на роботу в Ленком, Олег Янковський порадив Тетяні виступати під другим, менш поширеним прізвищем, так як акторів і актрис «Яковлевих» було дуже багато. Вона взяла прізвище своєї прабабусі, і з тих пір відома як Тетяна Кравченко.

Перша роль в театрі була в спектаклі «Мої надії» за п'єсою Шатрова, де Тетяна виконала головну роль. В спектаклі також грала народна актриса СРСР Тетяна Пельтцер, з якою у молодої актриси одразу ж склались теплі дружні стосунки. Як наслідок, Пельтцер взяла на себе роль наставниці і педагога Тетяни Кравченко.

Була двічі заміжня. Першим її чоловіком був Володимир Лавинський, який працював художником-постановником Школи-студії МХАТ. Цей шлюб проіснував не довго – всього 2 роки.

Другий чоловік — Дмитро Гербачовський, кінопродюсер Ленфільму. В шлюбі з ним Кравченко прожила 6 років. У подружжя народилась єдина дочка Тетяни — Анна Гербачовська. Вона з'явилась на світ в 1986 році в Санкт-Петербурзі. Але і цей шлюб розпався.

Є одною з головних актрис театру «Ленком», де зіграла більше 30 ролей. Активно працює в антерпризних театральних проектах. Широко відома за численними работами в кіно. Всього знялась більше ніж у ста тридцяти фільмах. Найвідомішою для масового глядача стала після зйомок у серіалі «Свати».

В 2015 році акторці був заборонений в'їзд в Україну, так як вона підтримала аннексію Криму Російською Федерацією і війну на Донбасі.

Творчість

Театральні роботи
«Ленком»
  • «Божевільний день, або Одруження Фігаро» — Марселіна
  • «День опричника» — ясновидиця Парасковія Мамонтівна
  • «Мої Надії» — Надія
  • «Революційний етюд» — Сапожникова
  • «Диктатура совісті» — Надя
  • «Мудрець» — мати Глумова
  • «Дорога Памела» — Глорія
  • «Жорстокі ігри» — Дічина, схожа на ангела
  • 1993 — Марселіна — «Божевільний день, або Одруження Фігаро», за п'єсою Бомарше, реж. Марк Захаров
  • «Шут Балакірєв» - Балакірєва
  • «Одруження» — сваха Фекла Іванівна
  • «Трубадур і його друзі» — Отаманша розбійників
  • «В списках не значався» — довга дівиця
  • «Іванов» — Бабакіна
  • «Зустрічі на Сретенці»
  • «Революційний етюд»,
  • «Містифікація» — Манілова, Коробочка
Антерприза
  • 1996 — Рут — «Неймовірний сеанс», за п'єсою Н.Кауарда «Неугомонний Дух», переклад М.Мішина, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михаийла Козакова
  • «Авантюрна сімейка, або Як украсти мільйон» / театр «Миллениум» під керівництвом Валерія Пономаренко
  • «Пастка для чоловіка» / театр «Миллениум» під керівництвом Валерія Пономаренко
  • «Здрастуйте, я ваша теща!» — Галина Іванівна, теща
  • «Плачу на перед»,
  • «Чоловік для жінок»,
  • «Трактірщиця»,
  • «Сторічник»,
  • «Заміжні наречені»,
  • «Бумеранг»,
  • «Неймовірний сеанс» за п'єсою Н.Коуарда «Неугомонний Дух»,
  • «Авантюрна сімейка, або Як украсти мільйон»,
  • «Астрономія кохання»,
  • «Друге дихання»,
  • «Ідеальне вбивство»,
  • «Нюра Чапай»,
  • «Пастка для чоловіка»,
  • «Біля кохання»,
  • «Убий мене, голубчик»,
  • «Суччий ангел»,
  • «Заміжні наречені»,
  • «Я залишаюсь»,
  • «Наречені»,
  • «Мила моя».

Нагороди і визнання
Церемонія нагородження Орденом Пошани.
Москва, Кремль, 28 травня 2014
Кінопремії
  • Лауреат премії спілки кінематографістів «Созвездие» (2000)
  • Приз IV відкритого російського фестивалю кінокомедії «Улыбнись, Россия!» у номінації «Краща жіноча роль» — за роль сусідки у фільмі «Кримінальне танго»
  • Премія XVII відкритого російського фестивалю кінокомедії «Улыбнись, Россия!» (2016) — «за внесок у комедію»

Примітки
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ČSFD — 2001.
  3. Указ Президента Российской Федерации от 14 января 2014 года № 18 Архівовано 2016-01-07 у Wayback Machine.
  4. Указ Президента РФ от 16.09.2002 № 990 «О присвоении почётных званий Российской Федерации». Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 23 січня 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.