Кравчук Анатолій Андрійович

1957 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (викладач В. Неллі).

Працював у театрах України — Кам'янця-Подільського, Хмельницького, Одеси, Києва, Львова.

• 1960—1963 роки — запросили працювати до театру Червонопрапорній Балтійського Флоту (м. Лієпая) — актором та режисером.
• 1964—1980 роки — актор та режисер Львівського російського театру Радянської Армії. 1970 року разом із дружиною Іриною на Львівському телебаченні зіграв у виставі «Будка Ч-27» Івана Франка (режисер В. Робочек).
• 1980—1985 роки — головний режисер Львівського українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
• 1985—2000 роки — актор та режисер, а також протягом кількох років художній керівник та головний режисер Львівського російського драматичного театру Радянської Армії (нині — Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки), був ініціатором переходу театру на українську мову.

За роки творчої діяльності поставив багато вистав, зіграв більш ніж 200 ролей в театрі, кіно та на телебаченні. 2002 року вийшла збірка його віршів «Храните Гениев, храните!».

Помер 28 березня 2000 року та похований на полі № 36 Янівського цвинтаря , у Львові.

Серед поставлених вистав:

• 1962 — «Анджело — тиран Падуанський» В. Гюго;
• 1981 — «Сон князя Святослава» за І. Франком;
• 1982 — «Декамерон» Дж. Бокаччо;
• 1983 — «Санітарний день» О. Коломій­ця, «Пригоди бравого вояка Швейка» за Я. Гашеком;
• 1987 — «Дача Сталіна» В. Губаренка, «Мсьє Амількар, або Людина, яка платить» І. Жаміака;
• 1990 — «Любов і трагедія Сари Бернар» за Дж. Марреллом;
• 1991 — «Між двох сил» за В. Винниченком;
• 1992 — «Привиди» Г. Ібсена, «Бал злодіїв» Ж. Ануя;
• 1993 — «Інтелігент або сповідь колишнього зека» І. Матринця;
• 1994 — «Адвокат Мартіан» Лесі Українки;
• 1996 — «Мати-наймичка» за Т. Шев­ченком, «По-модньому» М. Стариць­­кого, «Зойчина квартира» М. Булгакова, «Жахливі бать­ки» Ж. Кокто;
• 1996 — «На перші гулі» С. Васильченка;
• «Я дочка твоя, Вітчизно» В. Кошута;
• «Люди, яких я бачив» С. Смирнова;
• «Хета Ніскавуорі» Х. Вуолійокі;
• «Кремлівські куранти» М. Погодіна;
• «Страх» (за п'єсою «Отак загинув Гуска» М. Куліша);
• «Він і вона» О. Штейна;
• «O'ревуар, товариші!» В. Константинова, Б. Рацера;
• «Ісусова мати» О. Володіна.

Одружений на однокурсниці, доньці українського режисера-документаліста Сергія Кореняка — Ірині.[1] 1963 року у подружжя народився син Олексій,[2] котрий продовжує справу батьків.

• Кіровоградський каталог