Неллі Володимир Олександрович

Володимир Олександрович Неллі
Народився	17 лютого 1895; м. Рівне, Російська імперія
Помер	22 січня 1980 (84 роки); м. Київ
Громадянство	СРСР
Національність	єврей
Діяльність	актор, режисер, педагог
Науковий ступінь	професор (1961)
Відомі учні	Мажуга Юрій Миколайович, Паламаренко Анатолій Несторович і Стригун Федір Миколайович
Нагороди	Заслужений діяч мистецтв УРСР ; Народний артист Чечено-Інгушської АРСР; ; медалі

Володимир Олександрович Неллі (Володимир Олександрович Неллі-Влад; 17 лютого 1895[1], м. Рівне, Волинська губернія Російської імперії — 22 січня 1980, м. Київ, УРСР) — український режисер театру, актор, педагог. Народний артист Чечено-Інгушської АРСР (1944). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1946). Професор (1961).

Біографія

У 1919 році закінчив драматичну школу-студію при Другому театрі Української Радянської Республіки імені Леніна в Києві, в якому з того ж року почав працювати актором.

Працював режисером театрів:

РРФСР 1-го (Москва, 1920);
Чернігівського (1921—1923);
Харківського Червонозаводського російського драматичного театру (1923—1927);
Саратовського (1927—1929);
Одеського «Червоний факел» (1929—1931);
В 1931–1962 рр. (з перервами, коли недовгий час працював у інших театрах) — режисер Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки.

Режисерські роботи

«Кінець Криворильска» Б. Ромашова (1926);
«Підступність і кохання» Ф. Шіллера (1932);
«Розлом» Б. А. Лавреньова (1928, Саратов);
«Постріл» А. Безименського (1930);
«Оптимістична трагедія» В. В. Вишневского (1933, вперше в Радянському Союзі);
«Живий труп» Л. М. Толстого (1940);
«Ходіння по муках» (за твором по О. Н. Толстого) (1966);
«Три сестри» А. П. Чехова;
«Вороги» Максима Горького;
«Діти сонця» М. Горького;
«Бронепоїзд 14-69» В. В. Іванова;
«Палії» (« Полум'ярі») A.В.Луначарского;
«Одруження Бєлугина» О. Островського і М. Соловйова (1950);
«Весна в Москві» В. Гусєва (1953)
«Під золотим орлом» Я. А. Галана (1952);
«Фіолетова щука», «В степах України», «Загибель ескадри» О. Є. Корнійчука;
«Кадри» І. К. Микитенко;
«Поєдинок» («Двобій») Ю. А. Мокріева;
«Навіки разом» Л. Д. Дмитерко;
«Страх» О. Афіногенова;
«Таланти і поклонники» О. Островського;
«Комедія помилок» Е. Шекспіра,
«Мій друг», «Кремлівські куранти» М. Погодіна;
«Чуже дитя» В. Шкваркіна;
«Загибель ескадри» О. Корнійчука;
«Сенсація номер один» Л. Дмитерка;
«В день весілля» В. Розова
«Проводи білих ночей» В. Панової;
«Друзі і роки» А. Арбузова (1962);
«Вільгельм Тель» Ф.Шіллера та ін.

Педагогічна діяльність

В 1933–1980 рр. (з перервою) викладав у Київському інституті театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (з 1961 року — професор).

Серед учнів — В.Бегма, Ю.Мажуга, Б.Мешкіс, А.Паламаренко, В.Рудницький, А.Слісаренко, Ф.Стригун, О.Бойцов, О.Осіїк та ін.

Публікації

«Робота режисера» (1962);
«Про режисуру» (1977).

Нагороди

Народний артист Чечено-Інгушської АРСР (1944);
Заслужений діяч мистецтв УРСР (1946);
Орден «Знак Пошани»;
Медалі.

Примітки

За старим стилем — 5 лютого 1895 року.)

Джерела

Нелли-Влад Владимир Александрович
Российская еврейская энциклопедия. НЕЛЛИ Владимир Александрович
В. Туркевич. Наш учитель
Киевский календарь
Українські культурні дослідження. Володимир Неллі. Режисер і п'єса^{[недоступне посилання з липня 2019]}

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] За старим стилем — 5 лютого 1895 року.)