Крайня Мартинка
Крайня Мартинка — село в Україні, в Хустському районі Закарпатської області.
село Крайня Мартинка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Закарпатська область |
Район/міськрада | Хустський район |
Громада | Іршавська міська |
Рада | Чорнопотіцька сільська рада |
Основні дані | |
Населення | 582 |
Площа | 0,741 км² |
Густота населення | 785,43 осіб/км² |
Поштовий індекс | 90110 |
Телефонний код | +380 3144 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°25′05″ пн. ш. 23°00′48″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
440 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 90110, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Чорний Потік, 153 |
Карта | |
Крайня Мартинка | |
Крайня Мартинка | |
Мапа | |
Церква св. Петра і Павла. 1838.
Уперше церкву згадано в 1692 р. У документах 1733 р. в селі згадують дерев'яну церкву св. Миколи з трьома дзвонами, вкриту соломою. В селі розповідають, що дерев'яна церква стояла в місцевості, що зветься «Цинтарь на Гальчовиці».
Крайня Мартинка і сусідні села Смологовиця та Підгірне розташовані досить далеко в горах. Можливо, тому тут збереглися традиційні верховинські дерев'яні дзвіниці, хоч церкви в цих селах вже давно кам'яні.
На церкві напис такого змісту: «Церква Петра і Павла збудована 1838 р. (можливо, це початок будівництва, бо є й інша дата — 1872 p.), відремонтована 1902 p., реставрована 1988 р. в честь тисячоліття хрещення Русі».
Новий іконостас встановлено в 1908 р. за гроші, зібрані земляками в Америці. Розказують, що землю для цієї церкви дали Глеби. Турня довго була вкрита шинґлами і лише в 1980-х роках майстер Малета з Великих Ком'ят вкрив її бляхою.
Написи на дзвонах свідчать, що великий дзвін відлив Ф. Еґрі в 1921 р. (можливо, тоді збудували дзвіницю), а малий — давній, з 1770-х років. Біля церкви стоїть литий металевий хрест з 1888 р.
водоспад Гучало.
Висота падіння води — 5-6 метрів, з невеликими перепадами. Складається з одного великого каскаду та двох менших, один з яких значно повноводніший від інших.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 601 особа, з яких 279 чоловіків та 322 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 582 особи.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,48 % |
російська | 0,34 % |
польська | 0,17 % |
Туристичні місця
- храм св. Петра і Павла. 1838.
- водоспад Гучало. Висота падіння води — 5-6 метрів, з невеликими перепадами. Складається з одного великого каскаду та двох менших, один з яких значно повноводніший від інших.
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.