Креатинфосфокіназа
Креатинфосфокіна́за (КФК, рідше креатинкіназа) — фермент, що міститься в поперечно-посмугованих м'язах, менше у гладеньких м'язах (матці, шлунково-кишкового тракту) і головному мозку. Також КФК знаходиться в клітинах щитоподібної залози та легень. Креатинфосфокіназа забезпечує енергією клітини (особливо м'язів). У серцевому м'язі — міокарді — міститься особливий вид креатинфосфокінази — креатинфосфокіназа МВ.
Ферментативність
Норма
Норми активності креатинфосфокінази МВ в крові — 0 — 24 Од/л.
У КФК є 3 ізоформи. В нормі вони мають наступне співвідношення:
- Креатинкіназа B, або BB (I) — 0 — сліди,
- II (MB) — 4-6 %,
- Креатинкіназа M, або MM (III) — 94-96 %.
| Стать | Вік | Активність креатинкінази, Од/л |
|---|---|---|
| Діти | 2—5 днів | < 652 |
| 5 днів — 6 місяців | < 295 | |
| 6—12 місяців | < 203 | |
| 12 міс-3 роки | < 228 | |
| 3 роки-6 років | < 149 | |
| Жінки | 6—12 років | < 154 |
| 12—17 років | < 123 | |
| > 17 років | < 167 | |
| Чоловіки | 6—12 років | < 247 |
| 12—17 років | < 270 | |
| > 17 років | < 190 |
Патологія
При пошкодженні міоцитів чи інших клітин спостерігають вихід ферменту з них — відбувається підвищення активності креатинфосфокінази в крові. Тому визначення активності креатинфосфокінази і креатинфосфокінази МВ в крові широко застосовують в ранній діагностиці інфаркту міокарда. Вже через 2—4 години після його початку активність креатинфосфокінази МВ в крові значно підвищується. Цей тест дозволяє із 100 % точністю діагностувати інфаркт міокарда.
Збільшення активності II (MB) ізоформи відбувається протягом першої доби після інфаркту міокарда і 100 % підтверджує цей діагноз, проте вже через 2—3 доби відбувається нормалізація активності цього ферменту, і через 2—3 дні після розвитку інфаркту такий аналіз вже не призначають.
Лабораторна діагностика
Підвищення активності КФК
Підвищення активності КФК в крові відбувається при наступних патологічних станах:
- інфаркт міокарда;
- міокардит;
- міокардіодистрофія;
- ревмокардит;
- серцева недостатність;
- тахікардія;
- порушення мозкового кровообігу;
- ураження скелетних м'язів — травма, дерматоміозит, міодистрофія, міопатія, міозит, поліміозит;
- правець;
- великооб'ємні оперативні втручання;
- тяжке фізіологічне фізичне навантаження;
- гіпотиреоз;
- епілепсія;
- травми голови;
- гостра алкогольна інтоксикація;
- алкогольний делірій («біла гарячка»);
- внутрішньом'язове введення наркотичних засобів, седативних та антибактеріальних препаратів;
- захворювання центральної-нервової системи (шизофренія, біполярний афективний розлад, епілепсія, черепно-мозкові травми);
- злоякісні пухлини (рак сечового міхура, молочної залози, кишечника, легені, матки, простати, печінки).
Див. також
Джерела
- Губський Ю. І. Біологічна хімія. — Київ-Вінниця: Нова Книга, 2007. — 508 с. ISBN 966-7364-41-0
- Гонський Я. І., Максимчук Г. П. Біохімія людини. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — 736 с. ISBN 966-7364-17-8