Міокардит

Міокардит запальне захворювання серцевого м'яза інфекційної, інфекційно-алергічної або інфекційно-токсичної природи, здебільшого пов'язане з імунними зсувами.

Міокардит
Гістопатологічне зображення міокардиту при аутопсії (розтині) пацієнта з гострою серцевою недостатністю
Гістопатологічне зображення міокардиту при аутопсії (розтині) пацієнта з гострою серцевою недостатністю
Спеціальність кардіологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 BC42
МКХ-10 I09.0, I51.4
DiseasesDB 8716
MedlinePlus 000149
eMedicine med/1569 emerg/326
MeSH D009205
 Myocarditis у Вікісховищі

Класифікація

За перебігом виділяють гострий, підгострий та хронічний міокардити, за локалізацією дифузний та вогнищевий.

Міокардит може бути

  • первинним — ізольований процес — ідіопатичний міокардит Абрамова — Фідлера, етіологія якого не встановлена (можливі вірусний або алергічний генези);
  • вторинним — проявом загальних захворювань.

За етіологією та патогенезом розрізняють вторинні міокардити:

  • ревматичний;
  • інфекційний (інфекційно-алергічний, пара- та метаінфекційний), пов'язаний із тонзилярною, вірусною, бактеріальною та іншими інфекціями;
  • алергічний (лікарський, сироватковий, поствакцинальний, при бронхіальній астмі та ін.);
  • міокардити хворих системним червоним вовчаком, паразитарними інвазіями, при травмах, опіках, впливу іонізуючої радіації.

Клініка

При дифузних міокардитах порівняно рано збільшуються розміри серця, іноді виявляються порушення серцевого ритму (тахікардія, рідше брадикардія, ектопічні ритми) та внутрішньосерцевої провідності, а також пресистолічний, пізніше протодіастолічний ритм галопу.

Ідіопатичний міокардит відрізняється більш тяжким перебігом, іноді злоякісним, з розвитком кардіомегалії внаслідок різкої дилатації серця, виражених порушень серцевого ритму та провідності, серцевої недостатності, утворення пристінкових тромбів у серцевих порожнинах з тромбоемболіями по великому та малому колах кровообігу.

При міокардитах, пов'язаних із хворобами сполучної тканини, вірусною інфекцією (віруси Коксакі та ін.), часто розвивається супутній перикардит.

В окрему групу виділяють неспецифічні інфекційно-алергічні міокардити, пов'язані з вогнищевою інфекцією у мигдаликах, зубах, придаткових пазухах носа. У більшості хворих при цьому ознак серцевої недостатності не виявляється. В частини хворих спостерігаються порушення атриовентикулярної провідності, екстрасистолія, іноді — уповільнення внутрішньопередсерцевої та внутрішньошлуночкової провідності, зрідка — складні порушення ритму.

Діагностика

Оптимальні критерії міокардиту:

  • зв'язок з інфекцією
  • ознаки ізольованого ураження міокарду (болі в ділянці серця, задишка, послаблення першого тону і систолічний шум на верхівці, збільшення меж серця, у ряді випадків виникає гіпотонія, недостатність кровообігу, збільшується електрична систола, виникають порушення ритму і провідності); додаткові:
  • підвищення температури тіла
  • слабкість
  • стомлюваність.

При лабораторних дослідженнях звертають на себе увагу збільшення змісту в сироватці крові рівня α- і β-глобулінів, сіалових кислот, прискорення ШОЕ, лейкоцитоз, позитивна реакція бласттрансформації лімфоцитів. Особливу складність представляє диференціальна діагностика між міокардитом і нейроциркуляторною дистрофією і міокардіодистрофією, яка супроводжується змінами в кінцевій частині шлуночкового комплексу. Пролапс мітрального клапана супроводжується, як правило, тривалими, ниючими, щемлячими болями в лівій половині грудної клітки, які не купіруються нітрогліцерином. У діагностиці допомагає ЕХО-кардіографія.

Лікування

Важливе місце у профілактиці та лікуванні міокардиту відводиться активній санації вогнищ інфекції, відпрацюванню раціональних режимів рухової активності та реабілітації. Призначаються нестероїдні протизапальні засоби (ацетилсаліцилова кислота, амідопірин, бутадіон, ібупрофен, індометацин, мефенамова кислота). В умовах рецидивуючого затяжного перебігу захворювання призначають глюкокортикоїдні препарати (кортизон, гідрокортизон, метилпреднізолон, преднізолон). При хронічному перебігу — засоби, регулюючі імунологічні властивості організму, в тому числі хінолінового ряду (плаквеніл, хінгамін).

Джерела

  1. Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії / під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.