Крейтор Лідія Федорівна

Народилася 3 травня 1925 р. в Казахстані, в м. Кизил-Орда. Рано втративши батька, разом з мамою переселилася до Ташкенту. Навчалась на будівельному факультеті Середньоазіатського індустріального інституту, який закінчила в 1948 р. Під час практики на будівництві театру в Ташкетні познайомилася з майбутнім чоловіком Василем Гнатовичем Крейтором — лейтенантом, родом з Вільшанки, який після поранення на фронті служив заступником начальника табору для полонених німців і японців, які й будували той театр. А з часом вони одружилися. Невдовзі народився перший син Михайло. Так склалося, що середньоазійський клімат виявився шкідливим малюкові, тож влітку 1949 р. переселилися на батьківщину чоловіка — Кіровоградщину. В кінці 1949 р., призначена головним архітектором майстерні в Кіровоградському науково-дослідному інституті «Облпроект». В 1962–1968 рр. обіймала посаду головного архітектора міста. Добиваючись дозволів у Києві й Москві на будівництво, аргументовано переконувала державних посадовців у доцільності для Кіровограда архітектурно-будівельних змін.

В 1968–1982 рр. — головний архітектор Кіровоградської філії інституту «Укрколгосппроект». Член НСАУ (1964; у 1978–87 — голова, від 1987 — відповідальний секретар Кіровоградської обласної організації)

З 1993 р. — керівник про­­ектної групи об'єдння «Барва»; водночас у 2000-х рр. була головним ар­­хітектором проекту будівельної компанії «Кіровоградбудінвест».

За багаторічну працю та особистий внесок у забудову міста Кіровограда та Кіровоградської області нагороджена почесною грамотою Кіровоградської обласної міської організації. Лідія Крейтор щиро вболіває за стан сучасного архітектурного обличчя міста, консультує, є активним членом містобудівної ради та обласної організації НСАУ. Берегиня сім'ї. З чоловіком Василем Гнатовичем виховали двох синів. Михайло — архітектор, Олександр — спеціаліст з виготовлення голограм.

Обласна філармонія

Створила 20 проектів будівель, 7 з них визнано пам'ятками архітектури[1]:

• комбінат побутового обслуговування на вул. Ф. Дзер­жинського (1952)
• обласна філармонія на вул. Г. Орджо­нікідзе (1953–55) А-місц 294-Кв
• добудова до головпоштамту на вул. М. Гоголя (1957–58)
• реконструкція та над­будова 2-го поверху лікарні на вул. Преображенська (1958–59)
• добудова між 3-ю міською лікар­нею (колишня водолікарня Ґоль­денберґа) і будинком Македонського на вул. Леніна (поч. 1960-х рр.)
• реконструкція та прибу­дова крила до театру ім. М. Кро­пивницького на вул. Леніна (поч. 1960-х рр.)
• обком КПУ на вул. К. Марк­са (нині міськвиконком; 1959–62, в спів­авторстві)
• універмаг на вул. К. Марк­са (потім «Дитячий світ», тепер ТРЦ «Depo't center»; 1962–63)
• кінотеатр «Комсомолець» на вул. К. Марк­са (нині недіючий «Зо­ряний»; 1962–64)
• добудова до житлового комплексу вбудовано-прибудованих приміщень на вул. Полтавська (2001, спів­авт.)
• планування й забудова села Комишувате Кіровоградська область (1958)
• планування й забудова села Перчунове Кіровоградська область (1959)
• житловий дво­­поверховий будинок на вул. О. Столє­­това у Києві (2002)
• приміщення радпартшколи на вул. К. Маркса (нині філіал Донецького національного медичного університету ім. М.Горького; 1952–56, в спів­авторстві) А-місц 53-Кв
• кооперативний коледж економіки і права імені М. Сая
• швацька фабрика «Україна»
• адмінбудинок колишнього «Облміжколгоспбуду»
• добудовою академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. Кропивницького
• добудова третього поверху приміщення нинішньої обласної державної адміністрації

• Енциклопедія сучасної України (ред.). Крейтор Лідія Федорівна. esu.com.ua.
• Покой ей и не снится // Ведомос­ти плюс. 2004, 10 сен.
• Вечірня газета, ред. (12.06.2009). Її слід вагомий і довговічний.