Крива (Хустський район)

Кри́ва — село в Хустській міській громаді у Закарпатській області в Україні.

село Крива
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район/міськрада	Хустський район
Рада	Кривська сільська рада
Основні дані
Населення	1365
Поштовий індекс	90412
Телефонний код	+380 31-42
Географічні дані
Географічні координати	48°10′21″ пн. ш. 23°14′00″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	298 м
Місцева влада
Адреса ради	90412, с.Крива, вул.Миру,2а
Карта
Крива
Крива
Мапа

Перша писемна згадка: 1378 рік.

Воно розташоване на лівому березі річки Тиси в районі так званих Хустських воріт.

В урочищі Соколів Камінь, на північному схилі гори, що на 150 метрів над рівнем ріки Тиса, в 1966 році знайдено в посудині великий бронзовий скарб. Скарб датовано епохою пізньої бронзи і раннього залізного віку.

Перша письмова згадка про село відноситься до 1378 року. У грамоті, виданій угорським королем Людовиком Великим, Крива фігурує уже як існуючий населений пункт. Належало воно волоським воєводам Балку і Дрегу, володарям Королівського замку.

Розташовуючись на березі Тиси, село неодноразово зазнавало стихійного лиха. До XVIII ст. село знаходилося не на тому місці де сьогодні, а ближче до Тиси. Проте, постійні повені змушували людей підніматися все вище на берег, аж поки Крива не опинилася на своєму сучасному місці. Та не лише повені завдавали людям лиха. Село було розташоване у стратегічно важливому пункті (Хустські ворота), де часто проходили різні війська. Особливо дісталося їм від татарських нападів у XVI і XVIII ст., та вторгненням поляків у 1657 році. Але найбільшого удару селу завдала визвольна війна угорців оголошених Ференцем Ракоці у 1703-1711 рр.

Сучасні жителі Криви є нащадками поселенців XVIII ст. Починаючи з середини XVII ст. кількість жителів Криви поступово зростає.

Легенда про заснування села твердить, що по Тисі на плотах люди перевозили із Солотвинських солекопалень сіль, а з Верховини дерево у Середньодунайську низовину. На певному шляху вони мали місця відпочинку. Річки Тиса і Ріка дуже були швидкими , прудкими, а також було багато порогів. Як їх проминали, то вже до Криви допливали спокійно. Річкою Ріка плоти сплавляли невеликі (до 20 м.) і тому у Криві знаходився склад, де вони формувалися у більші (40-50 м.) і сплавлялися до Вілока. Відстань пропливали за один день. Найнебезпечнішим було коліно Тиси нижче Криви. І ось на тому місці, на одній скелі з північної сторони видовбано невелику печеру, яку в народі називають печерою Марії-Терезії.

Бокораші боялися цього стрімкого місця. Будь-яка неточність в управлінні бокорами могла призвести до зіткнення зі скелею. Були випадки, коли бокораші гинули налетівши на скелю.

Саме в той час (1717-1780 рр.) в Австро-Угорщині володарювала Марія-Терезія. Духовенство вирішило для уникнення катастроф біля сумнозвісної скелі поставити дерев’яний бюст Марії-Терезії і освятити це місце.

Правда існує друга версія, що бюст був святої Кароліни італійської покровительки моряків. Дерев’яний бюст зробив майстер з Королева. В XIX ст. після великої повені річка відійшла від скелі, яку омивала роками. Тепер знову хвилі швидкоплинної Тиси б’ються об скалу, але бюст святої Кароліни або Марії-Терезії пропав і досі не відомо, хто знищив цю історичну пам’ятку.

Про Марію-Терезію в селі Крива і досі живе легенда, як на згадку про бокорашство, яке існувало колись.

Згодом залізнична колія, прокладена біля водного шляху, похитнула значення цієї небезпечної професії і після 1945 року сплав лісу річками Закарпаття припинився.

За даними історика І. Т. Шульги, в 70-х роках XVIII ст., у п’яти закарпатських коронованих містах нараховувалося 244 бокораші, у тому числі у Вишкові – 53, Довгополі – 31, Сігеті – 60, Тячеві – 33, Хусті – 97 бокорашів.

Більшість населення в минулому були лісоруби, риболови, бокораші. У 1928 році жителі села Крива брали участь у загальному страйку плотогонів долини річки Тиси.

З 2008 року в сільській школі діє шкільний краєзнавчий музей "Скриня минулого", де представлено безліч експонатів, які демонструють життя та побут кривської сім'ї ХІХ - початку ХХ ст. Це Божі ікони, рушники, кросна, глиняний посуд, друкарські машини, одяг, керамічні тарілки.

У 2009 році розпочалося будівництво дамби, яке було завершене 2011 року.