Кривиденко Максим Ігорович

Народився 1994 року в смт Сарата на Одещині. Навчався у Саратській школі-гімназії І—ІІІ ступенів, захоплювався історією України. Ще зі шкільних років мріяв стати військовим, тож у 2012 році екстерном здав випускні іспити, щоб встигнути на весняний призов. Після проходження строкової служби поїхав до Києва, де мав намір втілити свою мрію у життя.

Наприкінці 2013 року, з початком протестів, приєднався до Євромайдану, став активним учасником Революції Гідності.

У березні 2014 року, напередодні проведення незаконного кримського референдуму, з групою активістів поїхав до Криму, де був захоплений у заручники озброєними посіпаками російської окупації півострова. Близько тижня заручників утримували, піддаючи допитам і тортурам. Як розповіли в інтерв'ю BBC після звільнення «автомайданівці» Олексій Гриценко та Сергій Супрун, 20-річному на той час Кривиденку кілька разів прострелили ноги з травматичної зброї, і саме його представники так званої кримської «самооборони» найбільше били[1]. 20 березня Максима та інших заручників вдалося звільнити, їх передали через Чонгар в обмін на звільнення затриманого СБУ офіцера ГРУ ЗС РФ Романа Філатова. Переговори про обмін велися з російськими військовими, яким підпорядковувались проросійські озброєні формування в Криму, рішення приймались на рівні Міноборони РФ[2].

У квітні 2014 року добровольцем пішов до Саратсько-Татарбунарського районного військкомату, 31 серпня того ж року був призваний за частковою мобілізацією, виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України. Демобілізувався 6 квітня 2016 року, а у червні того ж року повернувся на військову службу за контрактом.

Старший солдат, стрілець-снайпер 2-ї роти 18-го окремого мотопіхотного батальйону «Одеса» 28-ї окремої механізованої бригади, в/ч А4210, смт Сарата.

Загинув 9 вересня 2017 року близько 22:00 внаслідок обстрілу з міномету калібру 82 мм позицій батальйону поблизу міста Красногорівка, — помер від осколкових поранень дорогою до лікарні[3].

Похований 12 вересня на селищному кладовищі Сарати[4].

Залишились батьки Ігор Валентинович та Наталя Євгенівна Кривиденки, брат, три сестри, одна з яких, Людмила — сестра-двійнятко Максима.

• Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
• 6 грудня 2017 року на будівлі Саратського НВК «Саратська школа-гімназія І—ІІІ ступенів» відкрито меморіальну дошку полеглому на війні випускнику школи Максиму Кривиденку[6].

• Кривиденко Максим Ігорович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Сумна звістка з АТО... // «Сарата», 11 вересня 2017.
• 23-річний боєць, який загинув біля Красногорівки, в березні 2014 року зазнавав тортур у полоні кримської «самооборони» // «Новинарня», 11 вересня 2017.
• Ян Осока. Сокіл із серцем лева // «Цензор.нет», 12 вересня 2017.
• Максим Кривиденко. Серія «Герої Одещини» // «Інфопростір Одеси та області», 13 вересня 2017.