Кримські готи

Готські пряжки доби Великого переселення народів, знайдені в гірському Криму (Київський археологічний музей)

Готи опинилися в Криму в ході міграцій у III столітті нашої ери. Найімовірніше, за мовою і культурою кримські готи були ближче до своїх сусідів остготів, що оселилися у північному Причорномор'ї, ніж до вестготів. У Криму готи швидко захопили і асимілювали залишки скіфів і зайняли весь півострів, крім Херсонеса. Наприкінці III століття готи взяли під контроль Боспорське царство, зберігаючи традиції військової демократії. Готи наймалися на службу до Римської імперії, брали участь в різних військових походах. Серед готів швидко поширилося християнство (аріанство). До середини IV століття після занепаду Боспорського царства готи стали головною політичною силою на півострові.

У роки панування гунів, а потім булгар і аварів в північному Причорномор'ї (кінець IV — початок VI століть) кримські готи виступали як своєрідний буфер між римським (візантійським) Херсонесом та степовими кочівниками. З посиленням візантійського впливу в Криму на початку VI століття готи вливаються в греко-візантійську громаду півострова, ймовірно, як її військово-адміністративна складова частина, хоча за повідомленнями Прокопія Кесарійського, основним заняттям готів у Криму було землеробство.

Процес асиміляції кримських готів тривав кілька століть. Останні епіграфічні дані про готів в Криму відносяться до IX століття, до того часу слово «гот» перетворилося на особисте ім'я (ймовірно, вказувало на походження). Назва «Готія» щодо південно-західного Криму протрималася всього Середньовіччя. Зокрема, в XIII–XIV генуезці називали свої володіння в західній частині південного берега Криму Приморською Ґотією (Gothia Maritima), також Ґотією часто іменувалося князівство, відоміше в історичній літературі як Феодоро. За словами мінорита Вільгельма де Рубрука, що мадрував у 1253 році з Константинополя до татар, на південному узбережжі Криму були замки, в яких «було багато готів, мова яких германська (teutonicum)».

Готи («готські діви») згадуються в «Слові о полку Ігоревім». Розташована в Криму ортодоксальна єпархія Константинопольського патріархату носила назву Кафинсько-Готської аж до 1798 року, коли після виселення греків з Криму до Приазов'я єпархія була ліквідована.

У XVI столітті фламандець А. де Бусбек (аристократ, який служив послом Священної Римської імперії в Османській імперії), в листі повідомляв, що розмовляв з двома кримськими готами і створив короткий словник кримсько-готської мови (близько 70 слів, схожих з готською лексикою " Біблії Ульфілія "). Щоправда сам Кримський півострів Бусбек не відвідував, а розмова відбувалася в Стамбулі. Співрозмовники повідомили Бусбека, що кримські хани набирають для свого війська з числа готів загін піхоти чисельністю 800 осіб. Ні до, ні після Бусбека жодних документальних свідчень про існування в Криму готської мови немає.

Наприкінці XVIII століття низка дослідників виділяли серед кримських татар групи населення, що за фенотипом сильно відрізнялися від інших кримських татар, греків і тюрків (світла шкіра і волосся, блакитні очі тощо). Цей фенотип і до цього дня зберігають кримські татари — вихідці з деяких сіл південного берега Криму (Нікіта, Кючюк-Ламбат) і Бахчисарайського району. Деякі дослідники вважають їх нащадками готів, інші пояснюють їх незвичайний фенотип походженням від бранців, захоплених в різних країнах.

Наприкінці XIX — першої третини XX століть з'являється низка робіт, в яких описується «готська історіографія» пізнього середньовіччя. Вважаючи повідомлення Бусбека і зустрічі з блакитноокими кримцями достатніми підставами для твердження про існування в Криму готської громади, ці автори (А. Васильєв та ін.) вважали, що християнське населення Криму в середні віки було представлено в основному готами або, принаймні, готи були елітою в цих спільнотах. Ці публікації були використані німецькими нацистами для обґрунтування історичної належності Криму і Причорномор'я до «арійської території», нацистське керівництво передбачало створити в Криму німецьку колонію під назвою «Ґотенланд» (земля готів). Аналогічні плани мали нацисти й щодо сучасної Запорізької області України та Херсонщини: ці землі вони на своїх мапах називали Gotengau («Готська область»).

Дискусійним залишається питання про роль готів в етногенезі караїмів і кримських татар.

• Генеральна округа Таврія

• Фадеева Т. М., Шапошников А. К. Княжество Феодоро и его князья. Симферополь, 2005.
• Звіт А.де Бусбека про кримських готів (база даних Франкфуртського університету)