Кримінальний кодекс Канади

Перша сторінка одного з видань Кодексу

Ще від XVII ст. територія сучасної Канади була поділена між двома колоніальними імперіями – Великою Британією та Францією, котрі впровадили тут власне законодавство, суд та адміністрацію. Після невдалих для Франції результатів Семирічної війни, французи за мирним договором 1763 року відмовилися від своїх володінь у Північній Америці (див. Нова Франція) на користь Англії. Британська імперія на землях, отриманих від Франції, швидко ввела свій колоніальний правопорядок; навіть у Квебеці, де традиційно сильним був вплив французького права, було введено англійське кримінальне законодавство (офіційно Актом 1774 року[1], фактично від 1763 року[2]).

Однак, до 1867 року землі сучасної Канади становили собою сукупність ніяк не пов’язаних одна з іншою провінцій, колоній та територій Британської Північної Америки, що управлялись кожна на свій лад англійськими губернаторами. Кримінальне право кожної території з урахуванням місцевої специфіки його застосування доволі часто суттєво відрізнялося.

Після набуття 1 липня 1867 року чинності Актом про Британську Північну Америку (Конституційним Актом 1867 року) відбулася федералізація Канади та було створено британський Домініон Канада. Пункт 27 ст. 91 Конституційного Акта 1867 року, надавав федеральному парламенту Канади виключне право вирішувати питання кримінального права, за винятком організації судів кримінальної юстиції, але включаючи судочинство в кримінальних справах.

Федеральний парламент користувався цими своїми повноваженнями, скасовуючи кримінальні закони окремих територій та вводячи натомість загальнофедеральне законодавство. Так, після 1867 року було скасовано 110 кримінальних законів окремих колоній та введено в дію 19 нових загальноканадських законів[3].

Основним недоліком англійського кримінального законодавства в Канаді, який спонукав канадські уряд та парламент до вироблення власного нормативного матеріалу, була суперечливість прийнятих у різний час законів і часто неможливість зрозуміти, який з кримінальних законів діє, а який скасований пізніше прийнятими статутами[4]. Ця вада англійського статутного права у той час відчувалася не тільки в Канаді, але і в самій Англії. Тому у 1830-х роках в Англії розглядалася можливість об’єднання всіх кримінальних законів в єдиний збірник. Зрештою, в результаті цих зусиль з’явився проект кримінального кодексу, підготовлений сером Джеймсом Фітцджеймсом Стіфеном (Sir James Fitzjames Stephen, 1829—1894). Стіфен був найзнаменитішим послідовником прибічника кодифікації англійського кримінального права Єремії Бентама[5], він розпочав роботу над проектом КК у серпні 1877 року, а вже в жовтні проект був готовий[4]. Проте, ні цей проект, ні допрацьований Стіфеном білль, повторно поданий на розгляд законотворців у квітні 1879, не отримали підтримки в англійському парламенті.

Канадський законодавець тим часом йшов власним шляхом систематизації кримінальних законів. Наприкінці 1880-х років тодішньому міністру юстиції Канади Джону Томпсону було запропоновано розробити відповідний законопроект.

Томпсон радився з цього приводу із суддею з Нью-Брансвіка Джорджем Бурбіджем, котрий і став згодом основним автором проекту КК.

Джордж Бурбідж — канадський суддя, який був основним розробником КК Канади

Сер Джеймс Ф. Стіфен, законопроект якого покладено в основу КК Канади

Королева Вікторія, яка санкціонувала Кодекс

Проект Бурбіджа значною мірою ґрунтувався на проекті англійського правознавця Джеймса Ф. Стіфена, представленому до англійського парламенту в квітні 1879 р. (т зв. «Stephen's Code»).

За дорученням міністра юстиції Канади Джона Томпсона і зі згоди Стіфена, проект був перероблений Бурбіджем з урахуванням особливостей місцевої правозастосовної практики. Бурбідж опублікував окрему книгу, подібну до Стіфенівських «Дигест кримінального права» (1890[6], а в 1891 вніс проект в Парламент (і повторно в 1892 р.[7]).

Кодекс був санкціонований (дозволений до використання) британською королевою 9 липня 1892 р., набув чинності в перший день липня 1893 р. (п. 2 Вступних положень Кодексу в ред. 1892 р.).

Надалі кодекс було значно реформовано у 1955 і 1985 роках, шляхом прийняття нових його редакцій[8].

Внаслідок великої (глибокої) реформи КК Канади в 1955 році кількість статей (sections) у ньому було зменшено з 1100 до 753 (шляхом виключення застарілих норм)[9].

Статтею 9 Кодексу (у редакції 1955 року) заборонено засуджувати або виправдовувати особу згідно зі статтею 730 Кодексу: (a) у правопорушенні за загальним правом (common law; (a) of an offence at common law); (b) у правопорушенні згідно з Актом Парламенту Англії, Великої Британії, чи Об’єднаного Королівства Великої Британії та Ірландії, чи (c) правопорушенні згідно з Актом або чинним розпорядженням (ordinance in force) у будь-якій провінції чи території Канади. Це положення, з одного боку, скасувало на території Канади усі злочини, передбачені як такі загальним правом (common law), і, таким чином, закріпило у тексті КК загальновизнане положення про те, що злочином є лише діяння, прямо передбачене як злочин у КК (Nullum crimen, nulla poena sine lege); з іншого боку, закріплювався суверенітет Канади у сфері кримінальної правотворчості і визначалося, що Акти (Закони) Парламенту(-ів) Англії, Великої Британії, чи Об’єднаного Королівства Великої Британії та Ірландії, якими встановлювалася злочинність діяння, більше не є чинними на території Канади.

Важливим етапом реформування КК Канади стало прийняття 14 травня 1969 року Акта про зміни кримінального права 1968 – 69 (The Criminal Law Amendment Act, 1968 – 69). Цей закон вносячи зміни до КК декриміналізував добровільні гомосексуальні акти між чоловіками, які досягли 21-річного віку, дозволив проведення абортів за певних умов, декриміналізував продаж контрацептивів, заборонив продаж зброї особам з психічними захворюваннями та особам, які мають судимість, заборонив водіння у стані алкогольного сп’яніння, а також впровадив інші важливі зміни[10].

Реформування та модернізація КК Канади постійно відбувається і в наш час з метою забезпечення національної безпеки, захисту прав людини та імплементації норм міжнародного права[11].

В теперішній час КК Канади становить собою Розділ С–46 Переглянутих Статутів Канади 1985 р., повна його назва – Акт, що стосується кримінального права (An Act respecting the Criminal Law, R.S.C. 1985, c. C-46, as amended).

Основний масив норм КК Канади поділяється на 28 частин (Parts), нумерованих римськими цифрами (I — XXVIII). З огляду на двомовність Канади, офіційний текст КК Канади складається з паралельних англійської (Criminal Code) та французької (Code criminel) версій.

КК Канади вміщує як норми матеріального кримінального права, так і норми щодо кримінального процесу, оскільки ще Проект кримінального кодексу Стіфена 1878 р. систематизував матеріальне і процесуальне кримінальне право в рамках єдиного кодексу. Формальний поділ на загальну й особливу частину в Кодексі відсутній і може бути проведений лише умовно; до того ж непослідовним є у Кодексі виклад норм, що стосуються інститутів загальної частини кримінального права – вони розосереджені по всьому тексту Кодексу.

Для КК Канади характерною є така риса англосаксонського права як відсутність законодавчого визначення поняття злочину. Кодекс вказує лише на такі традиційні елементи злочину як actus reus (заборонене діяння, що включає також і такі об'єктивні ознаки як наслідки діяння і причиновий зв'язок між діянням і наслідками, що настали (causation)) і mens rea (винуватий розум – суб'єктивна ознака злочину, що передбачає певну форму вини відносно вчиненого). Mens rea може знаходити вияв в одній з чотирьох форм: 1) умисел або ж намір (intent(ion)); 2) умисне невідання (willful blindness), 3) необережність (recklessness; наприклад, в ст. 219 КК) і 4) недбалість (negligence)[14].

КК Канади передбачає види покарань, які в цілому є характерними як для країн англо-американського права, так і для країн романо-германської традиції (пробація, штраф, конфіскація майна, додаткова виплата на користь жертв злочинів (Victim surcharge, ст. 737 КК), реституція, умовне засудження до позбавлення волі, позбавлення волі). Громадські роботи (community service) не є самостійним видом покарання, однак можуть бути призначені судом як додаткова умова до наказу про пробацію (Optional conditions of probation order) в порядку п. «f» ст. 732.1 (3), або ж як додаткова умова до судового наказу про умовне засудження (Optional conditions of conditional sentence order) в порядку п. «d» ст. 742.3 (2), що передбачають відпрацювання до 240 годин громадських робіт протягом періоду, що не може перевищувати 18 місяців.

Урядовим законопроектом C-45 від 12 червня 2003 року в КК Канади введений інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб[15].

Кримінальна відповідальність корпорації в Канаді визначається з точки зору оцінки дій топ-менеджменту (старших службовців) такої корпорації.

Так, згідно з ст. 22.2 КК Канади у зв’язку із злочином, для кримінального переслідування якого необхідно, щоб обвинувачення довело вину виконавця в іншій формі, ніж недбалість (negligence),організація визнається учасником злочину, якщо один з її старших службовців з наміром, щонайменше спрямованим на користь організації: а) діючи в рамках своїх повноважень є учасником злочину; b) в рамках своїх повноважень при наявності відповідного психічного стану (який необхідний для притягнення учасника злочину до кримінальної відповідальності) керує роботою інших представників організації таким чином, що вони вчиняють дії чи бездіяльність, котрі підпадають під кримінально-правову заборону; с) знаючи, що представник організації вчиняє чи збирається вчинити злочин, не вживає всіх розумних заходів, щоби зупинити його від вчинення правопорушення.

Під старшими службовцями Кодекс розуміє «представників, що відіграють важливу роль в формуванні політики організації, тобто директора, головного виконавчого директора та фінансового директора, коли мова йде про юридичну особу» (ст. 2).

Кримінальний кодекс Канади передбачає декілька можливих санкцій, котрі можуть бути застосовані до корпорацій та тих директорів, посадових осіб чи співробітників корпорації, що були засуджені за злочини.

КК Канади передбачає наступні покарання, що застосовуються у випадку вчинення злочину організацією: тюремне ув’язнення (для фізичних осіб), штраф, умовне покарання чи будь-яке інше покарання, яке призначається з урахуванням всіх обставин, в тому числі покарань, накладених у минулому, наприклад, судимості за аналогічні злочини[16]. КК Канади передбачає, що при винесенні вироку для організації, суддя має враховувати конкретні чинники. Так, згідно зі статтею 718.21 (цілі покарання) суд, який накладає покарання на організацію, повинен взяти до уваги наступні чинники: а) отримання організацією в результаті злочину яких-небудь переваг (вигоди); b) ступінь планування злочину, тривалість та складність злочину; с) спроби організації приховати свої активи чи перетворити їх в інше майно, щоб показати неможливість сплати штрафу та відшкодування шкоди; d) вплив, який буде мати вирок на економічну життєздатність організації та постійну зайнятість її працівників; е) витрати, які зробили державні органи в результаті розслідування та судового переслідування за правопорушення; f) регулятивний штраф, накладений на організацію чи її представників за дії, котрі передували злочину; g) чи була організація (або будь-який її представник, що брав участь у вчинені цього злочину) раніше засудженою за аналогічні правопорушення чи оштрафована регулюючим органом за аналогічні дії; h) будь-яке покарання, призначене організації чи її представникам з урахуванням їх ролі у вчиненні злочину; і) будь-яку реституцію, яку організація повинна була виплатити, чи будь-яку суму, котру організація виплатила жертві злочину; та j) будь-які заходи, яких організація має вжити, щоби знизити вірогідність вчинення нового злочину.

Окрім штрафу як одного з основних видів покарань, призначуваних за злочини, вчинені корпорацією, за КК Канади ще одним видом покарання є пробація. При призначенні такого покарання суд може вимагати від винного діяти надалі згідно з умовами, встановленими в наказі про пробацію (умовне засудження)[17].

Окрім КК норми кримінального права передбачені також у спеціальних кримінально-правових законах, що регулюють кримінальну відповідальність неповнолітніх, а також злочинність і караність окремих видів злочинів:

• Про вогнепальну зброю (Firearms Act) 1995 р.,
• Про контрольовані наркотичні засоби й речовини (Controlled Drugs and Substance Act) 1996 р.,
• Про підкуп іноземних посадових осіб (Corruption of Foreign Public Officials Act) 1998 р.,
• Про злочини проти людяності й воєнні злочини (Crimes Against Humanity and War Crimes Act) 2000 р.,
• Про доходи від злочинів (відмивання грошей) і фінансування тероризму (Proceeds of Crime (Money Laundering) and Terrorist Financing Act) 2000 р.,
• Про ювенальну кримінальну юстицію (Youth Criminal Justice Act) 2002 р.
• і низка інших актів[18].

• Кримінальне право Канади
• Акт про зміни кримінального права 1968 – 69
• Законодавство Канади про пропаганду ненависті

• Burbidge, George Wheelock. A Digest of the Criminal Law of Canada (Crimes and Punishments). – Toronto: Carswell & Co., 1890. – lxii , 588 р.
• The Criminal Code of the Dominion of Canada, as amended in 1893; with commentaries, annotations, precedents of indictments, etc. // Taschereau, Henri Elzéar, One of the Judges of the Supretne Court of Canada. – Toronto: The Carswell & Co (Ltd.) Law Publishers, 1893. – 1801 pp.
• Parker, Graham. The Origins of the Criminal Code // Essays in the History of Canadian Law. Edited by David H. Flaherty. – Toronto: University of Toronto Press for the Osgoode Society, 1981. – Volume 1. – xvi, 428 p.
• Desmond H. Brown. The Genesis of the Canadian Criminal Code of 1892. — Toronto: Published for the Osgoode Society by University of Toronto Press, 1989. — 253 pp. (Rev.: Keith Jobson, "The Genesis of the Canadian Criminal Code of 1892" (1991) 14:1 Dal LJ 214.)
• Kasirer, Nicholas. Canada's Criminal Law Codification Viewed and Reviewed. — McGill Law Journal. – 1990. – Vol. 35. – PP. 841–879.
• Марисюк К. Б. Кодифікація кримінального законодавства Канади: історія і сучасність // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права (Університетські наукові записки.). – 2003. — № 1. — С. 134—141.
• Уголовный кодекс Канады / Предисловие и науч. ред. М. И. Ковалева и Е. Н. Трикоз. Пер. с фр. д.ю.н., проф. М. И. Ковалева. – Спб.: Юридический центр Пресс , 2005. – 580 с.
• Сулейманова С. Т. Основные институты Общей части уголовного права Канады: Учебн. пособие. – Пенза: Изд-во ПГУ, 2012. – 194 с.
• Сулейманова С. Т. Уголовное право Канады: основные институты общей части, их особенности и эволюция: автореферат дис. … кандидата юридических наук: 12.00.08. – М.: Московский гос. лингвистический университет, 2013. — 31 с.

• Актуальна редакція КК Канади на вебсайті Justice Laws Website Уряду Канади (англійською мовою) з можливістю скачування повного тексту КК у форматі PDF

Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.