Джеремі Бентам

Джеремі Бентам
англ. Jeremy Bentham
Western Philosophers
Народження 15 лютого 1748(1748-02-15)
Лондон, Англія
Смерть 6 червня 1832(1832-06-06) (84 роки)
Лондон, Англія
Громадянство (підданство)  Сполучене Королівство
 Перша французька республіка
Знання мов
  • англійська[1] і французька
    • Псевдонім Philip Beauchamp[2] і Gamaliel Smith[2]
    Діяльність
  • адвокат
    • Основні інтереси політична філософія, філософія права, етика, економіка
    Значні ідеї принцип найбільшої користі
    Вплинув Джон Мілль · Генрі Сіджвік · Мішель Фуко · Пітер Сінгер
    Alma mater Вестмінстерська школаd (1760)[2] і Королівський коледж[2]
    Літературний напрям утилітаризм
    Зазнав впливу
  • Епікур · Джон Локк · Девід Юм · Монтеск'є · Гельвецій · Томас Гоббс
    • Історичний період Філософія XIX століття
    Конфесія деїзм
    Батько Jeremiah Benthamd[3][4]
    Мати Alicia Woodward Groved[3]
    Брати, сестри Семюель Бентам[3]
    Автограф
     Джеремі Бентам у Вікісховищі

    Джеремі Бе́нтам (англ. Jeremy Bentham; 15 лютого 1748 — 6 червня 1832) — англійський філософ і правознавець, засновник і очолювач філософської течії утилітаризму.

    Біографія

    Народивсь в Лондоні, був надзвичайно обдарованою дитиною (у 4-річному віці знав латину та грецьку мову). У 13 років став студентом Оксфордського університету, у 18 — магістром права. Успадкувавши від батька великий маєток, який забезпечував йому матеріальний добробут, працював адвокатом і багато подорожував. У 1785 році відвідав Росію, протягом двох років (1786—1787) жив в Україні (Кричев).

    Ідеї

    Бентам розробив новий метод правової доктрини. Він ним користувався, розробляючи вчення утилітаризму; цей метод дав змогу великому філософу права зробити з цього вчення могутню зброю для реорганізації всіх правових інститутів на раціональних принципах. Цей метод випливав із загальної мети дослідження, яку філософ поставив перед собою, а саме: прагнення перетворити на засадах логіки волі юриспруденцію як теоретичну, так і практичну; бажання зробити з правознавства таку ж точну науку, яку зробив із фізики Ньютон. Після вирішення цієї проблеми у судовій системі не залишилося б місця необ'єктивності, незрозумілості, зловживанням. Мета будь-якої правової норми — примусити людину діяти певним чином. А для цього потрібен точний критерій того, в який спосіб і хто має примушувати. Згідно з ученням Бентама, це може робити тільки законодавець, оскільки якнайкраще розуміє загальне благо. Проголошуючи це, Бентам не був активним політиком-законодавцем; він був політиком-філософом, який поставив себе поза будь-якими партіями та особистими інтересами. Водночас мислитель підкреслював, що основою для вирішення всіх можливих конфліктів у суспільстві повинен служити тільки закон, а не суб'єктивні погляди чи настрої суддів, позаяк мета законів — якомога більше щастя для більшості членів суспільства.

    Філософсько-правові погляди Бентама суттєво вплинули на політичну думку і розвиток права в XIX ст. Особливо відчутним цей вплив виявився, крім Англії, в її колоніях, а також у тих країнах (Росія, Португалія, Греція, Іспанія, Латинська Америка), де не відбулися радикальні буржуазні революції, а тому особливої актуальності набула боротьба проти залишків феодального права.

    Сутність державно-правової концепції

    Бентам пропонував обмежити роль держави захистом приватної власності і забезпеченням свободи конкуренції, а також встановленням законів, що є замінником праву. Відкидав реальність природних прав людини, називаючи їх «фікцією». Держава ж, за Бентамом, створюється «насиллям і звичкою».

    Ідеї Бентама суттєво вплинули на розвиток правової науки. Він розробляв основи кодифікації буржуазного права. Зокрема, його підхід передував оформленню позитивістської школи права. Бентамівські «Основні начала громадського кодексу», «Основні начала кримінального кодексу», які утверджували баланс інтересів, прав і обов´язків, у свою чергу послужили становленню соціологічної школи права.

    В питаннях міжнародних відносин стояв на позиціях пацифізму: як і багато інших ліберальних мислителів початку XIX ст., Бентам засуджував агресивні і колоніальні війни, розробляв проекти міжнародних організацій для попередження воєн, мирного вирішення міждержавних проблем.

    Критика

    Теорії Бентама піддавав критиці Карл Маркс, назвавши автора «генієм буржуазної дурості». На думку соціалістичних дослідників, у його працях виражений страх буржуазії перед революцією: зокрема, Бентам вимагав застосування смертної кари до керівників народних повстань, висловлювався за збереження виборчих цензів і проти надання виборчих прав жінкам.

    Праці
    Defence of usury, 1788
    • Уривок про управління
    • Принципи законодавства
    • Про судові докази
    • Деонтологія, або наука про мораль
    • Тактика Законодавчих зборів

    Див. також

    Примітки
    1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
    3. Kindred Britain
    4. Lundy D. R. The Peerage

    Література

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.