Криницький Олександр Іванович

Олександр Іванович Криницький (28 серпня (9 вересня) 1894(18940909), Твер, Російська імперія — розстріляний 30 жовтня 1937, Москва, РРФСР, СРСР) — російський революціонер, білоруський радянський політичний діяч російського походження. Член ЦК КП(б)У в травні 1924 — січні 1925 року. Член ЦК КП(б) Білорусі з 1924 по листопад 1927 року. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (травень 1924 — лютий 1934 року). Член ЦК ВКП(б) (лютий 1934 — жовтень 1937 року). Кандидат у члени Організаційного бюро ЦК ВКП(б) з 10 лютого 1934 по 12 жовтня 1937 року. Жертва Сталінського терору.

Олександр Іванович Криницький
Олександр Іванович Криницький
Прапор
1-й Перший секретар ЦК КП БРСР
вересень 1924  7 травня 1927
Попередник: Олександр Асаткін
Наступник: Вільгельм Кнорін
 
Народження: 9 вересня 1894(1894-09-09)
Твер, Російська імперія
Смерть: 30 жовтня 1937(1937-10-30)[1] (43 роки)
Москва, СРСР
Національність: Росіянин
Країна: СРСР
Освіта: Q28666742?
Партія: РСДРП (з 1915)
Батько: Іван Іванович Криницький
Мати: Віра Костянтинівна Криницька
Шлюб: Юлія Алексєєва
Діти: Євгенія,
Володимир

Життєпис

Народився в місті Твері, старший син у родині службовця губернської канцелярії. У 1912 році закінчив Тверську гімназію із золотою медаллю та вже юнаком розпочав свою революційну діяльність. У 1913 році закінчив перший курс кораблебудівного відділення Санкт-Петербурзького політехнічного інституту та перевівся в Московський університет. Одночасно працював репетитором.

Член РСДРП(б) з травня 1915 року.

Проводив пропаганду й агітацію серед студентів Московського університету, з якого у травні 1915 року був відрахований (після двох курсів). З травня по вересень 1915 року — на підпільній партійній роботі в Тверському комітеті РСДРП(б).

У вересні 1915 року заарештований, перебував у в'язниці міста Москви, потім засуджений до довічного поселення у Східному Сибіру (міста Балаганськ і Черемхово Іркутської губернії). Проте 6 (19) березня 1917 року був амністований та звільнений.

Після звільнення повернувся до Твері, де продовжив революційну роботу. З квітня по липень 1917 року — агітатор Тверського міського комітету РСДРП(б). У липні — листопаді 1917 року — секретар фабрично-заводського комітету снарядної військової майстерні в Твері. З вересня 1917 року — гласний Тверської міської Думи, член Тверської міської управи. З 3 жовтня 1917 по 23 червня 1918 року — голова Тверського комітету РСДРП(б) (РКП(б)).

У листопаді 1917 — жовтні 1918 року — завідувач продовольчого відділу Тверського міського комітету РСДРП(б), завідувач сектору товарного обміну продовольчого відділу Тверського губернського комітету РКП(б), завідувач видавництва «Комуна», член редакції газети «Известия Тверского Совета».

23 червня — 29 вересня 1918 року — голова Тверського окружного комітету РКП(б). 2 жовтня — 5 грудня 1918 року — голова Тверського губернського комітету РКП(б).

У грудні 1918 — травні 1919 року — завідувач агітаційно-просвітницького відділу Південного фронту РСЧА в місті Козлові Тамбовської губернії.

У червні — вересні 1919 року — голова Владимирського губернського комітету РКП(б).

У вересні 1919 — листопаді 1920 року — завідувач відділом із роботі на селі Саратовського губернського комітету РКП(б), секретар Саратовського губернського комітету РКП(б). З листопада 1920 по січень 1921 року — на лікуванні.

З січня по жовтень 1921 року — завідувач організаційного відділу Московського комітету РКП(б).

У жовтні 1921 — травні 1922 року — відповідальний секретар Рогозько-Симоновського районного комітету РКП(б) (Москва).

У травні — жовтні 1922 року — відповідальний секретар Омського губернського комітету РКП(б).

У жовтні 1922 — травні 1923 року — член Сибірського бюро ЦК РКП(б) у місті Новомиколаївську.

У травні 1923 — вересні 1924 року — відповідальний секретар Донецького губернського комітету КП(б) України.

29 вересня 1924 — 8 грудня 1925 року — відповідальний секретар ЦК КП(б) Білорусі. 12 грудня 1925 — 5 травня 1927 року — 1-й секретар ЦК КП(б) Білорусі.

У травні 1927 — 3 травня 1928 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу ЦК ВКП(б).

3 травня 1928 — 19 листопада 1929 року — завідувач відділу агітації, пропаганди та друку ЦК ВКП(б).

27 листопада 1929 — 8 травня 1930 року — 1-й секретар Закавказького крайового комітету ВКП(б).

У травні 1930 — грудні 1932 року — заступник народного комісара робітничо-селянської інспекції СРСР. 15 грудня 1930 — 26 січня 1934 року — член президії Центральної контрольної комісії ВКП(б). Одночасно, з 1930 по 1935 рік — член редакційної колегії журналу «Большевик».

У грудні 1932 — лютому 1934 року — заступник народного комісара землеробства СРСР і начальник Політичного управління МТС Народного комісаріату землеробства СРСР, заступник завідувача Сільськогосподарського відділу ЦК ВКП(б).

7 квітня 1934 — 18 липня 1937 року — 1-й секретар Саратовського крайового (обласного) комітету ВКП(б). Одночасно, в липні 1935 — липні 1937 року — 1-й секретар Саратовського міського комітету ВКП(б).

20 липня 1937 року заарештований органами НКВС у Москві. 29 жовтня 1937 року ВКВС засудила Олександра Криницького до розстрілу, вирок приведено у виконання 30 жовтня 1937 року. Похований на Донському цвинтарі Москви.

Реабілітований 17 березня 1956 року. Поновлений в членах КПРС 22 березня 1956 року.

Джерела

  1. Криницкий Александр Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.