Крокодил сіамський

Загальна довжина досягає 3—4 м. Голова в нього велика, трохи витягнута, з важкими щелепами. Мають більш широкий ніс та морду, ніж у інших представників роду, й кілька поперечних рядків пластинок на горлі. Відрізняються від родичів розміром і формою луски на шиї та горлі. Молоді крокодили мають світле забарвлення: жовтувате з чорними смугами на тілі і хвості. З віком кольори тьмяніють.

Полюбляє болота, мілини річок, густу річкову рослинність, річки, озера, прибережні води. Харчується рибою, амфібіями, рептиліями, дрібними ссавцями.

Сезон розмноження приходить на сезон дощів (квітень—травень). Самиця відкладає 20—50 яєць у кубло на землі, яке охороняє протягом усього терміну інкубації. Через 80 днів з'являються молоді крокодилята. Після цього самиця розриває гніздо й переносить дитинчат до води.

Тривалість життя — 10 років.

Зник з деяких районів історичного ареалу, або ж існує дуже малими популяціями. Чисельність популяції оцінюється понад 5000 особин.

Головна причина скорочення чисельності — це деградація місць існування, перетворення боліт у сільськогосподарські угіддя, а також відстріл тварин, шкіра яких використовується у промисловості.

Існують програми штучного розведення сіамських крокодилів у Таїланді та відправлення їх у дику природу. Як генетичний матеріал часто використовуються гібриди, що порушує чистоту крові виду.

Мешкає у Брунеї, Камбоджі, на островах Калімантан та Ява (Індонезія), у Лаосі, східній Малайзії, М'янмі, Таїланді, В'єтнамі.

• Gramentz, D. 2010. Zum Schreckruf juveniler Crocodylus rhombifer CUVIER, 1807 und Crocodylus siamensis. Sauria 32 (3): 39-46
• Wermuth H. und Mertens R., Schildcröten, Krokodile, Brückenechsen Jena, 1961.
• Словник-довідник із зоології. — К., 2002.