Крутько Роман Іванович

Закінчив кременчуцьку ЗОШ № 7, Кременчуцьке ПТУ № 6. Після закінчення училища призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ. Демобілізувавшись, переїхав з Кременчука в село Вовчик до своєї матері, де й залишився, одружився, здобув вищу освіту, відкрив власну справу — кузню, фермерував.

На початку вересня 2014-го пішов добровольцем, старший стрілець, 17-та окрема танкова бригада, псевдо «Тракторист».

22 жовтня 2014-го опівдні розвідувальна група 17-ї окремої танкової бригади на автомобілі УАЗ, за кермом якого перебував Роман Крутько, проводила розвідку від Маріуполя в напрямку села Пищевик. Терористи вчинили напад із засідки на машину військовиків. Крутько встиг зорієнтуватися й вивести автівку в кювет так, щоби бійці змогли безпечно вийти. Коли Роман уже вистрибнув з автівки, біля його ніг вибухнула граната. Крутько упав, тоді ж у нього влучив снайпер. За даними РНБО, завдяки діям розвідників удалося виявити велике скупчення російсько-терористичних сил поблизу села Пищевик і запобігти форсуванню ними річки Кальміус.

Без Романа лишились дружина, дві доньки — 5 і 14 років.

Похований з військовими почестями в селі Вовчик, Лубенський район.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
• відзнакою Полтавської обласної ради «За вірність народу України» І ступеня (посмертно).
• 27 листопада 2014 року в місті Кременчук на школі № 7 була відкрита меморіальна дошка присвячена Роману Івановичу.

• Крутько Роман Іванович
• Танкісти України
• Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»