Лубенський район (1923—2020)

Лу́бенський райо́н — колишній район України в північно-західній частині Полтавської області з адміністративним центром у місті Лубни, який існував протягом 1930—2020 років і був ліквідований під час Адміністративно-територіальної реформи в Україні. Загальна площа району становила 137,8 тис. км². У районі було 82 населених пункти. Населення району становило 40,8 тис. осіб.

Лубенський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті регіону
Основні дані
Країна:  Україна
Область: Полтавська область
Код КОАТУУ: 5322800000
Утворений: 1923
Населення: 31 863 (на 1.02.2016)
Площа: 1378 км²
Густота: 23.1 осіб/км²
Тел. код: +380-5361
Поштові індекси: 37510—37574
Населені пункти та ради
Районний центр: Лубни
Сільські ради: 26
Села: 81
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Угляниця Григорій Миколайович
Голова РДА: Циганенко Олександр Миколайович[1]
Вебсторінка: Лубенська РДА
Лубенська райрада
Адреса: 37503, Полтавська обл., м. Лубни, пл. Академіка Бекетова, 19
Мапа

Лубенський район у Вікісховищі

Географія

Лубенський район розташовувався у північно-західній частині області, в межах Полтавської рівнини. Територія Лубенщини межувала з Хорольським, Миргородським, Лохвицьким, Чорнухинським, Пирятинським, Гребінківським та Оржицьким районами Полтавщини.

Пирятинський район
Гребінківський район
Чорнухинський район Лохвицький район
Оржицький район Миргородський район
Оржицький район Хорольський район Хорольський район

Річки району: Сула, Удай, Сліпорід, Березоточна, В'язівець, Сулиця та інші.

Адміністративний поділ

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Олександрівську сільраду Лубенського району до складу Оржицького району.[2]

Економіка

На території району діє 4 промислових і 32 сільськогосподарських підприємства. Сільськогосподарські підприємства мають основні напрямки діяльності: вирощування зернових культур, цукрового буряку та розвиток тваринництва.

Основна форма власності підприємств — колективна, основана на приватній власності на землю та майно. З 32 сільськогосподарських підприємств — 23 товариства з обмеженою відповідальністю, 3 кооперативи, 2 приватних підприємства, 1 державне підприємство, 2 відкритих акціонерних товариства, 1 закрите акціонерне товариство. Крім того, в районі працюють 105 дрібних селянсько-фермерських господарств.

Транспорт

Районом проходить автошлях E40М03.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[3]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 17 846 3070 2153 5165 4811 2532 115
Жінки 22 279 3055 2103 5070 5788 5551 712

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[4]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 38892 96,92%
росіяни 873 2,18%
білоруси 147 0,37%
молдовани 59 0,15%
поляки 26 0,06%
інші 131 0,33%

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 39105 97,45%
російська 841 2,10%
білоруська 83 0,21%
молдовська 30 0,07%
вірменська 18 0,04%
інші 51 0,13%

Соціальна сфера

У районі функціонують 18 середніх, 16 неповних середніх та 9 початкових шкіл, в яких навчається 5081 учень.

Медичне обслуговування населення здійснюють: районна лікарня на 365 ліжок, 3 диспансери, 5 сільських дільничних лікарень, 9 лікарняних амбулаторій, 51 фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторно-поліклінічне відділення для дорослих, дитяче поліклінічне відділення, стоматологічна поліклініка. Також в районі функціонують: санітарно-епідеміологічна станція, станція переливання крові, станція швидкої допомоги, дитячий протитуберкульозний санаторій, шпиталь інвалідів Великої Вітчизняної війни.

Культурно-просвітницьку роботу проводять 26 будинків культури, 33 клуби, 38 бібліотек. В селі Вовчик діє філіал Лубенської дитячої музичної школи, Вовчицький народний історико-краєзнавчий музей та літературно-меморіальний в селі Біївці.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Лубенського району було створено 58 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 65,33 % (проголосували 18 389 із 28 146 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 56,63 % (10 413 виборців); Юлія Тимошенко — 17,14 % (3 152 виборців), Олег Ляшко — 11,09 % (2 039 виборців), Анатолій Гриценко — 4,02 % (740 виборців), Сергій Тігіпко — 2,43 % (447 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,03 %.[5]

Відомі уродженці

Пам'ятки

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.