Крутій Віталій Іванович

Віталій Іванович Крутій (нар. 8 березня 1967(19670308), смт Понінка, Хмельницька область) — український політик, журналіст та медіа експерт, учасник бойових дій, волонтер. Перший заступник голови Всеукраїнської Асоціації ветеранів Афганістану та АТО. Народний депутат України 7-го скликання. З травня 2015 — заступник голови Товариства сприяння обороні України, радник Міністра оборони України.

Крутій Віталій Іванович
Народився 8 березня 1967(1967-03-08) (54 роки)
Понінка, Полонський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність журналіст, політик
Alma mater Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Посада Народний депутат України[1]
Нагороди

Народний депутат України
7-го скликання
УДАР 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Біографія

Народився 8 березня 1967 року на Хмельниччині.

З 1984 р. проживає у Києві. З 1989 по 1995 рік навчався на Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З 1985 по 1987 був призваний на строкову службу. Учасник бойових дій. Проходив службу в Афганістані, провінція Кандагар. Старший сержант, командир відділення розвідки 173 окремого загону військ спеціального призначення.

1988–1992 рр. — працював слюсарем Київського виробничого об'єднання «Хімволокно»[2] та редактором відділу газети «Робітнича трибуна»[3]. Паралельно, на громадських засадах, голова спілки воїнів-інтернаціоналістів ВО «Хімволокно».

У 1993 році — виконавчий продюсер Центру Творчого Телебачення Міжнародного медіацентру «Internews».

1993–1994 рр. — креативний продюсер рекламно-інформаційного агентства «Янко»[4].

З 1994 по 1995 рік — головний редактор об'єднання недержавних теле-радіо станцій «УНІКА-ТВ», що об'єднувало 16 найбільших обласних телерадіокомпаній України.

1995–2000 рр. — засновник та директор Незалежного телевізійного центру «Практик-ТВ»[2]. Крім менеджерської роботи, автор та продюсер ряду теле- та радіопрограм, що транслювались в загальнонаціональному і регіональному ефірі та вироблялись в співпраці з такими організаціями, як: Представництво Європейської Комісії в Україні, телекомпанія BBC MPM, фонд «Євразія» тощо

2000–2007 рр. — один з засновників та генеральний директор Центру Медіа Ініціатив. Член оргкомітету Київського Міжнародного Телерадіоярмарку. Керівник української частини міжнародного проекту: «Демократизація ЗМІ шляхом надання ефіру широким верствам населення», спільно з BBC World Servise Trust (проект мав широкий резонанс, та був відзначений бронзовою відзнакою на міжнародному Нью-Йоркському фестивалі у 2003 р.).

2008–2009 рр. — генеральний директор холдингу «Медіа проекти», до складу якого входили телеканал Тоніс, Газета 24, Інтернет портал 24.ua[2].

2010–2014 рр. — генеральний директор Центру Медіа Ініціатив, Керівник Представництва «Deutsche Welle» в Україні[5]. Продюсер української версії міжнародного тележурналу «У фокусі Європа». Член головного журі телевізійного фестивалю «Відкрий Україну». Член редакційної ради журналу «Телерадіокур'єр».

Політична діяльність

Активний учасник Революції гідності 2013—2014 років[6]. 4 грудня 2013 року, з трибуни Євромайдану закликав ветеранів-«афганців» до повної мобілізації на захист Майдану[7]. Активний громадський діяч. Волонтер. Багаторазово перебував в зоні АТО з гуманітарними місіями.

З квітня 2014 р. — народний депутат України, голова підкомітету з питань друкованих засобів масової інформації та Інтернету Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації[8].

З травня 2015 р — заступник голови Товариства сприяння обороні України, радник Міністра оборони України.

Заступник голови Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України[9].

Нагороди та відзнаки

Орден Червоної Зірки, медаль «За відвагу», Орден «За мужність» III ступеня[10], Орден «За заслуги» 3-го ступеня[11], Орден «За вірність бойовим традиціям», Медаль «За звитягу», Медаль «Ветеран військової розвідки», Почесна грамота Кабінету Міністрів України, Грамота Верховної Ради України.

Примітки
  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. КРУТІЙ Віталій Іванович - Апарат Правління ТСО України - ТСО України. tsou.org.ua. Процитовано 23 січня 2020.
  3. Довідка: Крутій Віталій Іванович. dovidka.com.ua. Процитовано 23 січня 2020.
  4. Крутій Віталій Іванович. static.rada.gov.ua. Процитовано 23 січня 2020.
  5. Крутий Виталий Иванович. LB.ua. Процитовано 23 січня 2020.
  6. Афганцы на Майдане. YouTube. Асоціація ветеранів Афганістану та АТО. 19 лютого 2015. Процитовано 4 червня 2021.
  7. Ветерани війни в Афганістані та учасники бойових дій в інших країнах стали на захист Євромайдану. Радіо Свобода. 5 грудня 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 червня 2021.
  8. Крутій Віталій Іванович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 23 січня 2020.
  9. Указ Президента України від 2 червня 2020 року № 209/2020 «Про Консультативну раду у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України»
  10. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №900/2014. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 21 січня 2020.
  11. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №31/2018. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 21 січня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.